Прозові твори Квітки-Основ'яненка українською мовою поділяються на дві основні групи: бурлескно-реалістичні оповідання і повість; сентиментально-реалістичні повісті. До першої групи належать гумористичні оповідання «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень», «Підбрехач», а також гумористично-сатирична повість «Конотопська відьма». Серед сентиментально-реалістичних творів Квітки-Основ'яненка — повісті «Маруся», «Козир-дівка», «Сердешна Оксана», «Щира любов». Центральним персонажем кожної з них виступає сільська дівчина. Ідейну основу повісті «Маруся» (1832) становить реальний життєвий конфлікт соціально-побутового змісту: на перешкоді до одруження закоханих стоїть перспектива важкої двадцятип'ятирічної солдатської служби для нареченого й злиденної долі жінки-солдатки для нареченої. Квітка-Основ'яненко намагається полегшено розв'язати цей конфлікт, «знаходячи» нереально доброчинного хазяїна, який обіцяв героєві повісті Василю за чесну одно-дворічну роботу знайти йому за гроші заміну при рекрутському наборі. Поки Василь заробляв гроші, Маруся застудилась і померла. Повернувшись із заробітків і не заставши живою коханої, Василь іде в монастир і там з горя помирає. Отже, сюжет повісті — опоетизована історія чистого й вірного кохання сільської дівчини Марусі та парубка з міських ремісників Василя; завершення сюжету трагічне. Бажаючи показати кращі духовні риси українського трудового народу й продемонструвати високу естетичну спроможність української літературної мови на народній основі, Квітка-Основ'яненко створює яскраву картину життя, побуту, взаємин душевно багатих простих людей. Головні персонажі уособлюють ідею про високі моральні чесноти трудового народу, ідучи за традиціями сентименталізму. Любов, самопожертва і покута розповідаються в повісті «Сердешна Оксана» (сюжет) Причина драми Оксани не стільки соціальна, як моральна. Гординя, легковажність, непослуг, не бажання заробляти на хліб насущний – великий грі. З цієї точки зору трагедія Оксани її страждання – закономірні.. повість «Козир-дівка» характеризується великим обсягом подій, широтою залучення життєвого матеріалу, складністю сюжетної побудови. Героїня повісті Івга — роботяща, чесна, цільна й вольова натура. На відміну від Марусі, вона — активний борець за справедливість. Спостережлива, здатна розуміти й узагальнити події, дівчина бореться із сільською владою, чиновниками різного рангу й виходить переможцем:Розсудлива і кмітлива, ївга добре знається на людях, тому зразу відмовляє писареві, який цікавиться не нею, а її худобою. Шануючи свою гідність, дівчина не дозволяє зневажати її.
Своє горе ївга пов'язує із загальним станом речей, розуміючи, що така доля випадає багатьом бідним та беззахисним людям у сучасному їй суспільстві, але віра в правду надає їй сили й терпіння, щоб «дійти усюди».З погляду дальших перспектив розвитку нової української літератури поява в героїні з демократичного середовища почуття протесту проти усталених форм життя і поривання до правди й справедливості є симптоматичним.
