Нова українська література — період в історії української літератури, що охоплює 19 століття і характеризується становленням нової, ближчої і зрозумілішої для народу літератури.Передумовою розвитку нової літератури є кінець 18 — початок 19 століття — час, коли завершується процес ліквідації будь-яких ознак державності України.
Виділяють чотири періоди розвитку нової української літератури: 1.Кінець VIII -30 р. ХІХ ст – розвивається просвітительский реалізм, сентименталізм. Формуються нові провідні жанри поезії, прози та драми. Саме цей період розвитку літературною української мови. 2.1840-60-ті роки ХІХ ст. – розвивається реалізм. З’являється Шевченко зі своїми творами. Зародження літературної критики (П.Куліш) 3.1870-90-ті роки ХІХ ст. – зародження натуралізму. З’являється журналістика і публіцистика. 4.Кінець ХІХ – початок ХХ – процвітає модернізм. Започаткована виданням “Енеїди” І. Котляревського (1788), яка підсумовувала ідейно-естетичні пошуки давньої української літератури та виводила національне письменство на нову творчу перспективу, мала великий вплив на сучасників (так звана “Котляревщина”). Нова українська література. пережила тимчасовий спалах сентименталізму (І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко та ін.). Особливо яскравий слід лишив у ній романтизм, зумовлений віянням тогочасного європейського мистецтва та посиленим інтересом до національного фольклору (Харківська школа романтиків, “Руська трійця”, ранній Т. Шевченко, П. Куліш, Ю. Федькович та ін.), а відтак до вивчення етнографії та історії рідного народу, до усвідомлення його трагічної долі та потреби служіння йому. Тому письменство XIX ст. розвивалося на засадах ідеології народництва, що найповніше позначилася на творах Т. Шевченка, Марка Вовчка, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, І. Франка, П. Грабовського, Б. Грінченка та ін. Нова українська література пережила різні фази своєї еволюції. З’явившись на теренах Наддніпрянщини, переслідувана царською Росією, вона у другій пол. XIX ст. розвивалася на землях Галичини, де інтегрувалися національні сили українського письменства.
