Слово «коректор» – латинського походження (corrector – той, що виправляє друкарські помилки при підготовці видання).У видавництві коректор (або ціла коректоська служба) працює під безпосереднім керівництвом головного редактора.
До найголовніших функціональних обов'язків коректора належать:
1.зчитування як зрівняння видавничого оригіналу з авторським (другої верстки з першою) після внесення редакторських правок;2.вичитування як усунення орфографічних, пунктуаційних помилок, буквених неточностей і технічних вад верстки;3.дотримання принципу єдності (уникнення різночитань елементів тексту, що повторюються) у поданні прізвищ та ініціалів, бібліографічних посилань, географічних та історичних назв, мір ваги;4.виявлення смислових, логічних, стилістичних та фактичних помилок;5.читання з подвоєною увагою специфічних елементів тексту (висновки і визначення термінів, дати, числа, імена);6.спеціальне звіряння з оригіналом прізвищ, оскільки редакторські комп'ютерні програми нерідко самочинно замінюють зовсім не відоме прізвище на подібне, яке вже введено до їх словників (для прикладу, Вілінська на Віленська, Козирський на Мозирський, Полонська-Василенко на Полянська-Василенко, Сальський на Сільський та ін.);7."прив'язування" у змістовий контекст слів, у яких при комп'ютерній заміні букви замінюється смисл речення (шкода - на школа, лише на дише, реактора на редактора);8.перевірка вихідних відомостей в останній підписній верстці;9.звіряння сторінок сигнального примірника з наростанням пагінації сторінок та методом "прив'язування" змісту за перехідними сторінками.
