Засновник літературної дискусії 1925-1928 рр. - М. Хвильовий. 30 квітня 1925 р. - виходить перший памфлет Миколи Хвильового "Про сатану в бочці", який розпочинає літературну дискусію.
Микола Хвильовий упродовж літературної дискусії 1925-1928 рр. видав такі памфлети: "Про сатану в бочці"; "Камо грядеш?" ("Куди йдемо?"); "Україна чи Малоросія?"; "Думки проти течії"; "Апологети писаризму".
Микола Хвильовий у своїх памфлетах виступає проти: графоманств; вульгаризації літератури; масовізму літератури; провінціалізму.
У памфлетах звучить заклик Миколи Хвильового орієнтуватися на європейську літературу (не на історичну чи територіальну, а на "психологічну" і духовну). Письменник проголошував "азіатський ренесанс", тобто відродження країн Сходу, які позбавлялися колоніальної залежності, і поєднання їх з традицією класичного італійського ренесансу.
Микола Хвильовий вважав. що Україна грає центральну роль у світовому мистецькому просторі, адже перебуває на межі Європи та Азії. Тут його погляди засновані на вченні Шпенглера, яке викладено в книзі "Занепад (присмерк) Європи".
Весною 1926 р. виходить памфлет "Апологети писаризму", в якому М. Хвильовий протестує проти "диригентської палички Москви", яка, як він вважає, паралізує національне життя. Лунає заклик до втечі від "російської культури, від її стилів".
Але центральним питанням було бути чи не бути українській літературі як самобутньому мистецькому явищу в контексті світового духовного розвитку.
Микола Хвильовий закликає втікати не від російської класики, а від яскраво вираженої в угрупованнях "ЛЕФ" ("Лівий Фронт) та РАПП (Російська асоціація пролетарських письменників) тенденції великодержавництва!
Тематично рання проза Миколи Хвильового змальовувала героїчні події недавньої революції та громадянської війни, а також пореволюційні будні. Проблематика цих творів була гостро актуальною, репрезентуючи найболючіші аспекти тогочасного життя свідомої української інтелігенції. Одна з таких проблем — питання націонал-комунізму, трагедія неминучої дихотомії в житті людини, яка внаслідок політичних переконань є комуністом, але не може на вимогу своєї партії зректися любові до батьківщини, погодитися з новою колонізацією рідного краю. Не менш актуальною є й проблема пристосуванства, заявлена вже в ранній прозі Миколи Хвильового. Одною із центральних для прози Миколи Хвильового є й проблема творчості, заявлена вже в першій прозовій збірці. Письменник, користуючись новим прийомом уведення в текст автора-героя, звер тається до читача з коментуваннями власних художніх творів, в яких пояснює засади нового культивованого ним ґатунку.
Сині етюди - збірка прозових творів Миколи Хвильовго, що була опублікована в 1923 році. ЇЇ поява в 1923 році була сприйнята найавторитетнішими тогочасними критиками як явище новаторське і знакове. Новели прозаїка приваблювали не лише тематичною злободенністю, а й стильовою, мистецькою самобутністю, засвідчували утвердження нової манери письма. Хвильовий започаткував романтичну течію в літературі, став новатором в українській прозі.
Зміст: Сині етюди; Вступна новела; Життя; Колонії, вілли...; Кіт у чоботях; Я (Романтика) і т. д.
«Я (Романтика)» — психологічна новела Миколи Хвильового, ідеєю якої є фатальна невідповідність між ідеалами революції та методами їх досягнення, засудження більшовицького революційного фанатизму; світ врятує любов, усепрощення. Тема. Автор зобразив антигуманний руйнівний характер громадянської війни й революції, що призвели до зречення власного «Я», протиборства добра і зла в душі головного героя, його роздвоєності: «Я — чекіст, але і людина». Ідея Світ врятує любов, усепрощення. Проблематика. збереження людської індивідуальності, цільності людської натури як необхідність існування людини; розбіжність між мрією і дійсністю; мети і засобів її досягнення; колізії між гуманізмом і фанатизмом; роздвоєння особистості.
