РАННЯ ТВОРЧІСТЬ (1838-1843 pp.) Т. Г. Шевченка представлена незрівнянними зразками ліричної поезії, баладами, соціально-побутовими та історичними поемами і драматичними творами.
Лірика. Важливе місце в ліриці раннього періоду посідає тема призначення поета і поезії в суспільстві («Думи мої, думи мої...», «Перебендя»). Вірш «Думи мої, думи мої...» став не тільки поетичним заспівом до збірки «Кобзар», а і визначенням спрямованості подальшої творчості.
Предметом творчості поета є Україна, де «...родилась, гарцювала козацькая воля», до якої поет спрямовує всі свої помисли, бо впевнений, що тільки в Україні знайде розуміння своїх вболівань за минуле, сучасне і майбутнє народу, тільки ненька Україна привітає його: думи, « як свою дитину ».
Тему ролі митця і мистецтва в суспільстві Шевченко розвинув у вірші «Перебендя». Сліпий народний співець Перебендя, опиняючись серед людей різних соціальних верств, виконує різні пісні, догоджаючи їм. Звідси — незадоволення собою, бо справжнє щастя Перебендя відчуває тільки тоді, коли його
...Серце поволі з Богом розмовля,
То серце щебече Господнюю славу,
А думка край світа на хмарі ґуля.
Звертаючись до теми призначення митця і мистецтва, Шевченко заохочує українських письменників відтворювати героїчне минуле України. Бо й сам Тарас Григорович усе своє життя цікавився героїчним минулим рідного народу. У вірші «До Основ'яненка» поет сумує за Запорозькою Січчю, за козацькою волею, згадує колишню славу рідного краю:
Поет вірить, що здобутки запорозького лицарства мають пробудити гідність у нащадків, бо:
Але сам Шевченко скаржиться на власне безталання, вважає, що йому не під силу віршованим словом пробудити національну свідомість українців:,
«Батьком» Шевченко називає Основ'яненка. Звертаючись до старшого друга, якого «люде поважають» за «добрий голос», закликає його відтворювати історичне минуле України, бо впевнений, що:
Наша дума, наша пісня,
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України.
У ранній ліриці Т. Г. Шевченко звертається ще до однієї теми — соціальної нерівності та шукання молодою людиною щастя. З цією метою поет використовує теми та образи бурлацьких і сирітських народних пісень. Вірші «Тече вода в синє море...», «Вітре буйний, вітре буйний!», «Нащо мені чорні брови...» автор назвав думками, тобто короткими ліричними віршами елегійного чи баладного змісту. Усі Шевченкові «думки» стали народними піснями.
До соціально-побутових поем першого періоду належать три твори Т. Г. Шевченка: поема «Катерина», присвячена В. А. Жуковському на честь викупу з кріпацтва, не надрукована за життя Кобзаря поема «Слепая» та незавершена поема «Мар'яна-черниця». Цими творами Т. Г. Шевченко відкриває власну галерею неповторних жіночих образів. Жіноча недоля у творчості митця стала згустком болю, бо кріпацтво передчасно осиротило хлопця, рано залишивши без матері; сестер, у яких «неволя побілила коси», він так і не зміг викупити з кріпацтва. А його перше дитяче кохання — Оксану Коваленко — чекала страдницька доля дівчат-покриток.
Ранній період творчості Т. Шевченка ознаменувався написанням трьох балад: «Причинна», «Тополя» , «Утоплена». Як відомо, баладу «Причинна» було написано 1837 p., ще до викупу Поета з кріпацтва. Тому дехто з дослідників саме цей рік вважає початком першого періоду творчості. Усі три балади являють собою зразки романтичної поезії. В основі кожної з них лежить конфлікт між прагненням людини до щастя і перешкодами на шляху до нього. А базуються балади Шевченка на реальному підґрунті та народнопісенній творчості.
Так, балада «Причинна» розповідає про кохання дівчини-сироти до козака,
Що торік покинув.
Обіцявся вернутися,
Та, мабуть, і згинув!
Сюжет «Причинної» Сюжет твору простий, дуже близький до народної творчості. Молода дівчина покохала козака, а той поїхав на чужину й довго не вертався. На її думку, хлопець загинув. Але героїня-сирота настільки сильно переживає цю розлуку й чекання, що стає «причинною», втрачає розум. Винними в цьому вважаються «злі люди» (ворожка, яка зачарувала дівчину, щоб та менше тужила. Дівчина, зачарована, уночі гуляє берегом Дніпра («Реве та стогне Дніпр широкий») і оплакує смерть свого коханого. У сюжет твору майстерно вплетені психологізовані пейзажні картини. Природа наче ілюструє, відгукується на зміни настрою героїні балади. Із води виходять на місяці погрітись русалоньки — то нехрещені діти і дівчата. Вони побачили сновиду, яка на дубі виглядала коханого, почекали, коли та спуститься і залоскотали її насмерть. Аж на світанку повертається коханий козак, він бачить під дубом дівчину свою мертву й вбиває себе. Люди їх знаходять і ховають.
Отже, у цій баладі є ознаки романтизму (незвичайні події, фатальні обставини, герої, здатні на дуже сильне, пристрасне почуття). Але у творі фантастичне і реальне щільно переплітається, що підтверджує як фольклорну основу твору, так і його романтичну спрямованість. Балада також є яскравим прикладом переходу від одного розміру до іншого, що зумовлено змістом і настроєм її різних частин.
Чотиристопний ямб («Реве та стогне Дніпр широкий») підсилює ритміку віршованої мови, а 14-складовий вірш («В таку добу під горою, біля того гаю») та 12-складовий розмір («Така її доля... О Боже мій милий!») вірша наближає цей твір до народної пісні, збагачує його, додає довершеності.
У трьох баладах першого періоду Шевченко йде від реального до фантастичного, проте елемент фантастики зводить до мінімуму. Так, і у баладі «Тополя», і у баладі «Утоплена» в основу конфлікту покладені реальні події. У «Тополі» чітко виражений соціальний конфлікт, коли дівчину віддають за старого багатого нелюба, а в «Утопленій» автор стає на позиції народної моралі, показуючи, що розбещеність вбиває в людині всі людські якості, навіть материнські почуття.
