пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

5.Специфіка жанрів ліро-епічного масиву героїчного змісту (билини, думи, історичні пісні) через динаміку наукової традиції: генеза, питання класифікації, поетика.

Як фольклорний жанр героїчний епос не знає якоїсь універсальної форми. У різних народів він не ідентичний, що зумовлено особливостями епічних традицій і фольклорної культури назагал.

«Билина — жанр російської епічної пісні. Билина не співалася, але виконувалася речитативом, первісно в супроводі гри на гуслях, пізніше без музичного супроводу. Слово билина для позначення жанру було запроваджено в 40-х рр. І. П. Сахаровим, який запозичив його зі «Слова о полку Ігоревім: «…по былинамъ сего времени». Незважаючи на помилковість такого ототожнення, слововживання Сахарова закріпилося в фольклористиці як термін (у сучасному українському перекладі М.Рильського били-на — «бувальщина»).

«В Україні билини як такі не існують. Є однак багато даних про колишнє поширення тут билинних протосюжетів. Наймення героїв билин та розповіді про їхні подвиги зустрічаються в українських героїчних казках: «Ілля-Муромець і Соловей-розбійник», «Кирило Кожум’яка», «Про Івана Голика і його братів», а також переказах, легендах: про Михайлика і Золоті ворота, баладах. Деякі казки зберегли згадку про героїнь-войовниць, котрі певною мірою нагадують «поляниць удалих» з билин (казка «Про Марусю — козацьку дочку»).

 «Билини — епічні речитативні пісні, які в княжі часи виконували в Україні народні співці-музики»

«Дума — жанр (вид) суто українського речитативного народного героїчного ліро-епосу, який виконували мандрівні співцімузики: кобзарі, бандуристи, лірники в Центральній і Лівобережній Україні» «Термін «дума» у фольклористику ввів М. О. Максимович.

 «Фантастичнийказковий елемент майже зовсім відсутній у думах, тоді як у російських билинах, сербських та болгарських піснях йому відведено чимале місце. Це, безперечно, пояснюється часом і умовами творіння» (Максим Рильський) [78, с. 208].

«Ф. М. Колесса говорив про походження дум від голосінь. Це твердження зараз уявляється правильним з одним уточненням: мелодико-речитативна манера і трагедійний виконавський стиль дум (особливо давнього пласта) пов’язані не з побутовими голосіннями, а з героїчними поховальними співами, які мали місце в певну історичну — героїчну— епоху у індоєвропейських народів, в тому числі і у слов’ян. Свого часу вони перелилися в драматичні поеми дружинного епосу Київської Русі, а потім героїчні плачі знайшли продовження в козацькій історії» (Анатолій Іваницький) [29, с. 142].

 «Дума — вид ліро-епосу… Національний самобутній вид українського фольклору, ліро-епічні твори про життя козачої України ХVІ—ХVІІ ст., які виконували народні напівпрофесійні співці — кобзарі… Думи споріднені з іншими ліро-епічними видами (історичні пісні, балади), але відрізняються низкою жанрових відмінностей. 1) Дума не співається, але виконується речитативом, тобто проказується на розтяг у музичному супроводі на бандурі, кобзі або лірі. 2) Дума має астрофічну будову, вона розпадається на нерівні періоди. Період функціонально відповідає пісенному куплету, становить завершене семантико-синтаксичне ціле, залежно від плину оповіді визначається довжина періоду… 3) Віршування думи — своєрідний український національний верлібр з кількістю складів у рядку від чотирьох до сорока… 4) Велику ролю відіграє рима, переважно дієслівна, котрою об’єднується кілька рядків. 5) Мелодія музичного супроводу різноманітна, залежна від змісту. 6) У поетичному та музичному стилі сполучено особливості середньовічної канонічності з бароковою орнаментальною риторикою. 7) Багато урочистих архаїзмів та церковнослов’янізмів»

 «Імпровізація — суттєва риса дум.

«Композицію дум можна сміливо називати традиційною, бо вона в абсолютній більшості текстів зберігає одні й ті ж складові елементи, а саме: заспів (початок), що має часто в собі так звану «заплачку»; власне думу (розгортання сюжету зі всіма епічними повтореннями і ліричними відступами) і кінцівку, або заключення, так зване славословіє.

Епічність розповіді досягається різними засобами уповільнення: повторенням близьких мотивів і епізодів і спеціальними уповільненнями —ретардаціями.

«Історичні пісні — ліро-епічні фольклорні твори про конкретні історичні події, процеси та історичні особи. Історична конкретність змісту є найвагомішою підставою для виділення історичних пісень в окрему групу, що за структурними ознаками є сукупністю різнотипних жанрів, пов’язаних з історією»

«Історичні пісні становлять собою художній літопис історії українського народу. Цей літопис не завжди документально точний, бо пересипаний елементами художнього вимислу, ліричними відступами, народнофілософськими узагальненнями тощо.

 історичні пісні поділяються на чотири класи:

1.  З конкретно-історичною підосновою — згадуються дійсні події та імена історичних осіб…

2.  Пісні з загальноісторичною підосновою — збережено не так деталі, як загальний колорит, дух епохи…

3.  Пісні з соціально-побутовою підосновою. Насамперед це деякі з пісень про козацтво, чумацтво, наймитування, кріпацтво, наймитство. Вони складалися за цілком певних історичних умов, тому в деяких з них більш-менш ясно проступають риси історії побуту, торгівлі, військової справи, соціальних заворушень, правових відношень…

4.  Пісні з соціальною, класовою підосновою. Це переважно творчість другої половини ХІХ — початку ХХ ст. Зокрема, сюди зараховуються деякі західноукраїнські «гамерицькі» пісні…» (Анатолій Іваницький) [29, с. 149—150].

На відміну від дум пісні мають чітку строфічну (куплетну) ритмомелодичну будову, правильне риму-вання. Пісенна строфа складається здебільшого з чотирьох або двох рядків, які мають однакову кількість складів. Рядки строфи римуються. Мелодія єдина для всіх строф, правда, у великих за розміром епічних піснях можливі певні музично-інтонаційні ва-ріації. Виконуються історичні пісні і соло, і хором.

 «Пісні-хроніки дуже близькі за жанром до історичних пісень і до балад… З історичними піснями хроніки єднає достовірність зображуваного, дійсні факти, покладені в їх основу, але, як правило, пісні-хроніки обмежуються зображенням якогось одного випадку, найчастіше трагічного, свідком або й учасником якого був співак.


15.06.2017; 23:36
хиты: 140
рейтинг:0
Гуманитарные науки
литература
мировая литература
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь