Фолькло́р (англ. folk-lore, букв. — народна мудрість; народне знання)[1], або усна наро́дна тво́рчість — художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії.
Фольклор — різножанрові твори, що виникають в певному середовищі, передаються з уст в уста з давніх-давен, зазнаючи певних змін, мають ритуально-магічне, обрядове, естетичне, розважальне, виховне значення.
Термін «фольклор» запровадив 1846 року англійський археолог Вільям Томс[en].
Народна творчість, що зародилася в далекій давнині, — історична основа усієї світової художньої культури, джерело національних художніх традицій, виразник народної самосвідомості.
Традиційно виділяють чотири типи народних оповідей:
· Народний епос — розповідні фольклорні твори, до яких належать:
