Соціальна спільність — група людей, яка склалася об'єктивно в процесі історичного розвитку, реально існує, практично фіксується, характеризується відносною цілісністю і виступає самостійним суб'єктом соціальної та історичної дії. Основною ознакою соціальної спільноти є спільна участь членів спільноти у певних соціальних процесах, які їх об’єднують.
Особливостями соціальних спільностей є:
• вони утворюються в процесі історичної необхідності;
• спільні інтереси переважної частини індивідів, що до неї входять;
• можливість організовувати соціальні інститути та соціальні системи;
• безпосередня близькість членів спільності, яка передбачає можливість безпосереднього їх контакту.
У сучасній соціології прийнято виділяти такі найважливіші види соціальних спільностей:
• етнічні — спільності, що ґрунтуються на спорідненості в мові, культурі, звичаях, традиціях, психологічних особливостях своїх членів (українці, французи, татари, цигани);
• демографічні - відрізняються за статтю, віком, расою, місцем народження (жінки, чоловіки, молодь);
• професійні — характеризуються за приналежністю індивідів, що їх складають до тієї чи іншої професії (юристи, будівельники, педагоги);
• територіальні — ті, що визначаються за територією проживання своїх членів (міські і сільські жителі);
• спільності, що відрізняються за соціальним статусом — (одружені, безробітні, громадяни України);
• малі соціальні групи — (сім'я, виробничі колективи, друзі).
При здійсненні класифікації спільнот необхідно врахувати, що соціальні спільноти можуть виникати спонтанно (мимовільно) чи інституціоналізовано (організовано), бути формальними чи неформальними. Індивід одночасно є членом кількох спільнот, а тому їх класифікація водночас є досить важливою і певною мірою умовною.
Малі групи — це добре знайомі між собою люди, які об'єднані спільними цілями, інтересами і постійно взаємодіють між собою (сім'я, студентська група, виробнича бригада, компанія друзів). Таким чином, у малій групі існує постійно діюча система прямого й зворотного зв'язку між усіма її членами.
Серед малих груп вирізняють:
Первинні групи — це малі групи, що утворюються з таких причин: шлюбно-сімейні зв'язки, симпатія, емоційна прив'язаність тощо.
Американський соціолог Едвард Шіллз (нар. 1911 р.) виділяє три типи малих первинних груп:
"Початкові групи", які мають міцні, багаторічні зв'язки і традиції. До цих груп індивід може належати незалежно від його бажань. Прикладом такої групи є сім'я.
"Особистісні групи" — групи друзів. Підставою для формування таких груп є взаємна симпатія.
"Ідеологічні групи", які об'єднують людей зі спільними цінностями.
Вторинні групи містять у собі деяку кількість первинних груп. Скажімо, академічна студентська група, спортивна команда чи відділення солдатів завжди внутрішньо розділені на менші групи осіб, контакти між якими є частішими, мають емоційніший характер.