Соціальна структура суспільства — це сукупність взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою соціальних груп, спільностей та інститутів, пов'язаних між собою відносно сталими відносинами.Отже, соціальна структура суспільства являє собою будову цієї соціальної системи, визначає характер взаємозв’язків.
Сутність соціальної структури суспільства найбільш повно виражається у її загальних рисах, до яких можна віднести:
• багатоманітність соціальних елементів, що утворюють соціальну структуру суспільства (соціальний інститут, соціальна група, соціальна спільність тощо);
• різний ступінь впливу кожного складового елемента соціальної структури суспільства на соціальні процеси і явища, відмінність їхніх соціальних ролей;
Соціальна система — цілісне утворення, головним елементом якого є люди, їх зв'язки, взаємини та взаємодії, а також соціальні інститути та організації, соціальні групи, спільноти, норми і цінності.
Соціальні системи можуть бути представлені на двох основних рівнях - соцієтальному і соціальному.
Соцієтальний - означає розгляд суспільства як сукупності найбільш складних і великих систем з розвиненими і розгалуженими соціальними структурами, інститутами та організаціями.
Соціальний рівень характеризується взаємозв'язком явищ і процесів у рамках конкретних соціальних структур - спільнот, інститутів, організацій.
За ступенем гомогенності соціальні системи можуть бути гомогенними або гетерогенними.
Гомогенними називаються однорідні соціальні системи, елементи яких володіють одними і тими ж або близькими властивостями. Такі системи не мають глибоких відмінностей у своїй структурі. Прикладом гомогенної соціальної системи може виступати студентство як соціальна група.
Гетерогенними називаються різнорідні соціальні системи, які складаються з елементів із різними властивостями і структурами. Прикладом гомогенної соціальної системи може служити будь-яке конкретне суспільство (російське, американське).
Соціальні системи можуть відрізнятися за ступенем складності. Ступінь складності залежить не від масштабів системи, не від її «величини», а від структури, організації, характеру зв'язку елементів та інших факторів. Так, наприклад, особистість є більш складною соціальною системою, ніж інші, набагато більш «великі» за розміром соціальні системи.
Основні сфери людської життєдіяльності зумовлюють основні функції суспільства:
• функцію забезпечення і відтворення матеріально-економічних умов життя (продукування благ для задоволення вітальних потреб, зростання добробуту, матеріального достатку, підвищення рівня комфортності життя);
• функцію регулювання і організації суспільних відносин (забезпечення соціально-політичних і етичних гарантій виживання людства; упорядкування і нормалізація політичних, правових, моральних, релігійних відносин);
• функцію акумуляції і зберігання людської духовності в соціальних формах науки, мистецтва, релігії, філософії, перетворення їх у механізм соціальної пам'яті і в засоби духовного рості особистості
