Демократія — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано через обраних представників (представницька демократія). Характеризується демократія такими ознаками:
1) визнанням народу вищим джерелом влади;
2) виборністю основних органів держави;
3) рівноправністю громадян і насамперед рівністю їх виборчих прав;
4) підкоренням меншості більшості (перших останнім) при прийнятті рішень.
Будь-які демократичні держави будуються на підґрунті цих загальних ознак, але ступінь розвитку демократії може бути різним. Демократизація суспільства — це тривалий безперервний процес, що потребує не лише внутрішньодержавних, але й міжнародних гарантій.
Сучасні демократичні держави (а бути демократичною державою - бути престижною державою) доповнюються низкою інших ознак і принципів:
- додержання прав людини, їх пріоритет над правами держави;
- конституційне обмеження влади більшості над меншістю;
- повага до прав меншості на власну думку і її вільне вираження;
- верховенство закону;
- поділ влади.
Обов'язковим принципом демократії є громадянський консенсус, тобто принципова згода основної маси громадян дотримуватися встановлених правових умов, у межах яких мають досягатися часткові цілі. Громадянський консенсус передбачає ще один принцип демократії — мажоритарним, тобто правління більшості. Політичні рішення, особливо ті, що мають суспільне значення, приймаються більшістю або з її згоди. Цей принцип вимагає використання форм і процедур, які дають змогу виявити політичну більшість. Основними з них є представницьке правління та форми безпосередньої демократії. Правління більшості передбачає ще один принцип демократії — дотримання та охорону прав меншості. Втілення демократичних принципів забезпечується відповідними демократичними процедурами, а саме:
1) виборами. Загальну або часткову сукупність виборців називають електоратом;
2) голосуванням. Воно може бути відкритим або таємним. Кількісні принципи голосування: проста більшість, кваліфікована більшість, консенсус;
3) референдумом – загальнонародним голосуванням з приводу будь-якого важливого питання держави і суспільства;
4) опонуванням та змагальністю, тобто відкритим обговоренням кандидатур на виборах, або питань референдума;
5) делегуванням повноважень. Застосовується практика як вільних, так і імперативних мандатів;
6) вивченням громадської думки, наприклад – соціологічними дослідженнями.
