Д. Істон першим запропонував найбільш систематичний виклад теорії політичної системи в роботах "Політична система" (1953), "Системний аналіз політичного життя" (1965), "Концептуальна структура для політичного аналізу" (1965). Теорія політичної системи Істона була спрямована на надання політології характеру "точної науки". Надзавдання вченого спрощено можна уявити як спробу описати політичну сторону життя суспільства за допомогою конкретного набору постійних і змінних чинників.
Істон створив теоретичну модель політичної системи, яка не залежала від будь-яких соціально-економічних або культурних детермінант (чинників) і була побудована шляхом виділення її найбільш загальних і універсальних рис. Змістовно цей автор розглядав політичну систему як сукупність різноманітних, взаємозв'язаних видів діяльності, які впливають на ухвалення і виконання рішень. Процес функціонування системи вчений описував як процес взаємодії трьох її елементів: "входу", "конверсії" і "виходу". На "вхід" подаються різні (економічні, культурні та інші) вимоги громадськості або вираз солідарності і підтримки громадянами властей з різних питань. Далі за допомогою перероблення елітарними колами цих вимог відповідно до певних цінностей виробляються ті або інші рішення, які передаються на "вихід" системи, де вони перетворюються на різні акти державної політики, призначені для ознайомлення і виконання. Останній елемент системи включає механізм "зворотного зв'язку", що забезпечує самоконтроль і саморозвиток політичної системи.
