Справою чи не всього життя Уїльяма Фолкнера стала його трилогія про Сноупсів: «Сільце» (1940), «Місто» (1957), «Особняк» (1959). Дія трилогії розгортається у 1900 — 1907 роках, місце дії — Французова Балка, нині занехаяна, а колись процвітаюча плантаторська садиба.
Найповажнішою людиною в цьому замкненому світі був Білл Уорнер — «землевласник, лихвар і ветеринар». Це новий хазяїн американського Півдня, який замінив Старого Француза, представника рабовласницької аристократії, після перемоги Півночі над Півднем в роки громадянської війни.
Повільно тягнеться в селищі життя; влітку — тяжка праця, взимку — нудне неробство. Та все ускладнюється з появою у Французовій Балці клану Сноупсів — нових людей на американському Півдні. За головою роду, конокрадом і підпалювачем, з'явилися й інші Сноупси — мстиві голодранці. Особливо чіпким виявився син старого Сноупса — пронозливий шахрай Флем. Шантажем він домігся місця прикажчика в крамниці Уорнерів, а потім став зятем Білла. Він проліз в цю родину, погодившись одружитися з вагітною від іншого Юлою, а у посаг за нею він одержав садибу Старого Француза. Згодом, скориставшись із чуток про скарби, які ніби закопані у садибі, Флем підкинув кілька золотих у землю і продав маєток утридорога. Розбагатівши у такий спосіб, Флем Сноупс із красунею дружиною і дівчинкою Ліндою, яку вважають його донькою, вирушає до Джефферсона, головного міста округу. Так закінчується перший роман трилогії.
В романі «Місто», дія якого відбувається з 1908 по 1926 рік, розповідається про те, як Флем робить кар'єру в Джефферсоні. Спочатку він обернув собі на користь те, що Юла була коханкою першої людини міста — президента банку де Спейна: той зробив його доглядачем електростанції. Згодом Флем його шантажує, змушує піти у відставку, залишити місто і посідає почесне місце вигнанця — аристократа. Юлу ж він доводить до самогубства.
У третій частині трилогії, в романі «Особняк», дія якого відбувається у 30—40-х роках XX століття, Флем — на вершині буржуазного Олімпу. Вдень він сидить у кріслі президента банку, ввечері — в найкращому будинку міста. Проте в останньому романі зло нарешті покаране: Флема вбиває його родич Мінк Сноупс.
Флем Сноупс — фолкнерівський антигерой. Його основні риси — відсутність найменших ознак людяності, хитрість, підступність, безмежна жадібність, надзвичайно низький інтелектуальний рівень. Флем, на відміну від усіх, хто його оточує, не має жодної з людських слабостей. Для нього не існують норми моралі; у нього немає жодної пристрасті, яка б переборола головну мету його життя — робити гроші. Жінки його не цікавлять; він, у зображенні Фолкнера, — істота без статі (шлюб Флема з Юлою був фіктивним).
Фолкнерівський «головний Сноупс», як і всі його родичі, є виразником «сноупсизму». Поняття сноупсизму у Фолкнера — це комплекс агресивних, руйнівних сил. Сноупсизм у трактуванні письменника — явище біологічне. Цим пояснюється та увага, яку Фолкяер приділяє фізичній неповноцінності Флема, ідіотизмові Айка, маніакальній пристрасті до вбивства Мінка (саме так трактується злочин Мінка в першому романі трилогії). Але сноупсизм є також моральним явищем, адже саме в моральній сфері викриває Фолкнер шахрая Флема і його численну рідню. Врешті-решт сноупсизм постає як символ сліпого накопичення капіталу, а також як система придушення особистості, що пов'язується в романі «Особняк» із фашистською ідеологією і практикою.
Такі герої, як Гевін Стівенс, його племінник Чардз Маллісон, Володимир Кирилович Ретліф, яких автор називає «крихітним осередком ідеалістів», протиставляються сноупсизму в усіх його проявах і формах. Через сприйняття цих благородних героїв письменник подає основні події трилогії.
В останньому романі — «Особняк» — з'являється новий у творчості Фолкнера герой — активний борець проти сноупсизму, завдяки якому світ Йокнапатофи розширюється і життя героїв пов'язується з найважливішими подіями століття — громадянською війною в Іспанії, другою світовою війною, політичною ситуацією у Сполучених Штатах Америки періоду «холодної війни» та маккартизму. Цей зв'язок Йокнапатофи із широким зовнішнім світом встановлюється в романі через Лінду. Разом із чоловіком — комуністом вона брала участь у боротьбі з фашизмом в Іспанії. Там вона втратила свого коханого, а її саму було контужено. Повернувшись до Джефферсона, Лінда хоче займатися освітою негритянських дітей, але через шалений опір расистів її плани залишилися нереалізованими.
Під час другої світової війни Лінда іде працювати на корабельню, щоб «будувати транспорт для Росії. Фолкнер вбачає витоки трагедії Лінди в тому, що у повоєнній Америці «для лицарів не залишилося ані турнірів, ані драконів», тобто немає ґрунту для боротьби, адже навіть фіни — комуністи в еміграції розбагатіли. Надзвичайно важливо, що автор увів у роман «Особняк» теми антифашизму й комунізму як такі, що характеризують добу. Це надало історичної масштабності оповіді. Ненавидячи сноупсизм, письменник не міг не симпатизувати мріям своїх героїв «створити людські умови життя», але він не визнавав ніяких тоталітарних режимів, про що свідчать його виступи у пресі.
Роман закінчується покаранням Флема. Так Фолкнер втілює свою мрію про знищення огидного явища — сноупсизму. Чи означає такий фінал торжество добра? На похороні «головного Сноупса» Гевін Стівенс побачив цілу групу Сноупсів. «Вони схожі на вовків, які прийшли подивитись на капкан, де загинув вовк сильніший, вовк — голова, вовк — ватажок, вовк — хазяїн». Сноупсів винищити неможливо, боротьба з ними безглузда.
