Сучасний урок української мови – складна організаційно - педагогічна система, що включає взаємопов’язані і взаємозумовлені компоненти, у центрі якої знаходяться суб’єкти навчально – виховного процесу – учитель і учні.
Головне завдання уроку мови – виробити в учнів на основі здобутих знань практичні уміння та навички.
У методиці укр. мови класифікували уроки С.Чавдаров, Є.Дмитровський, О.Біляєв та ін. Наприклад, С.Чаврадов виділяв урок повідомлення нових знань, урок закріплення вивченого, урок перевірки( контролю) знань і навичок.
Загальноприйнятою вважають класифікацію О.Біляєва, який визначає:
- урок вивчення нового матеріалу;
- урок закріплення вивченого;
- перевірки й обліку набутих знань , умінь та навичок;
- урок аналізу контрольних робіт;
- урок узагальнення й систематизації вивченого;
- урок повторення теми, розділу;
- уроки розвитку зв’язного мовлення.
Уроки розвитку зв’язного мовлення поділяються:
- уроки навчальних переказів;
- уроки контрольних переказів;
- уроки аналізу контрольних переказів;
- уроки навчальних творів;
- уроки підготовки до контрольних творів;
- уроки контрольних творів;
- уроки аудіювання й читання.
Навчально – виховна мета – визначальний чинник уроку, від неї значною мірою залежить спосіб і метод проведення заняття.
Тип уроку визначає лише основну його спрямованість. Істотне значення має структура уроку, яку характеризують його склад, послідовність частин, зв'язок між ними. Структура уроку не повинна бути одноманітною і стандартною , а також випадковою. Це чіткий план, заздалегідь продуманий учителем. Стандартною є структура, подана П.Афанасьєвим: перевірка дом. роботи;пояснення нового матеріалу;вправи на закріплення повідомленого правила; завдання додому.
Уроки не можна будувати лише за однією схемою. Тому використовують нетрадиційні типи уроків: гра. Подорож, залік, КВК, змагання, конференція і т.д.
Структура уроку може змінюватися: спочатку подається розповідь учителя, постановка запитань на відтворення учнями повідомлених знань, виконання вправ за зразком; у іншому випадку – показ способу діяльності, відтворення його учнями, виконання вправ їз застосуванням цього способу в нових ситуаціях і т. д.
Наприклад, урок вивчення нового матеріалу характеризується такими складовими частинами:
- перевірка домашнього завдання;
- актуалізація опорних знань, умінь та навичок;
- ознайомлення учнів з новою темою;
- закріплення знань, формування вмінь та навичок;
- підбиття підсумків уроку;
- інструктаж до дом. завдання.
Для перевірки дом. завдання практикують різні види сам.роботи:виписування речень з художніх творів, виконання вправи за підручником, складання схем речень і речень за схемами, невеликі перекази чи твори тощо.
Вив. нового матеріалу вчитель проводить за певним планом, користуючись обраним методом. Пояснюючи матеріал, треба чітко ставити конкретну дидактичну мету уроку: учні повинні знати, що і для чого вивчається на уроці, які види робіт будуть виконані.
Опитуючи, неодмінно треба давати усні і письмові завдання , наприклад, встановити вид односкладного речення, тип речення за наявністю головних і другорядних членів і под. Вправи на закріплення за своїм змістом можуть бути такі: навчальний диктант різних видів, мовний аналіз тексту, виконання творчих завдань тощо.
Ефективність уроку великою мірою залежить від того, наскільки учень підготовлений активно сприймати новий матеріал. Під час підбиття підсумків уроку вчитель звертається до класу, пропонуючи учням розказати про те, що вони вивчили на уроці.
Під час визначення дом. завдання слід зацікавити учнів, вимагати від них ініціативи,самостійності і т.д.
Класифікація уроків мови – гнучка система різних типів уроків, що склалася історично і здатна, щораз змінюючись, забезпечувати навчання мови на різних етапах розвитку освіти. Тип уроку визначає лише його головну стратегію, важливе значення надається структурі уроку – сукупності різних варіантів взаємодії між елементами уроку, що забезпечує його цілеспрямовану дієвість.
