Засвоєння фразеологічних понять відбувається в основному практично. Учні знайомляться з багатством української фразеології в процесі вивчення всього шкільного курсу мови, вчаться відрізняти фразеологізми від вільних синтаксичних словосполучень і вживати їх у власному мовленні. Фразеологічний матеріал слід широко використовувати на уроках української мови і літератури.
Знання фразеології, уміння користуватися її засобами — невід'ємна ознака високої мовної культури кожної людини.
Для вивчення фразеологізмів у школі необхідно визначити принципи їх відбору. Опорою у розв'язанні цього завдання є визначальні риси фразеологізмів, і насамперед прирівнювання їх за лексичними ознаками до слова. До методичних принципів відбору фразеологізмів можна віднести такі: 1) ступінь засвоєння учнями фразеологізмів; 2) доступність фразеологізмів для розуміння їх школярами; 3) наявність фразеологізмів у творах, рекомендованих для позакласного читання; 4) виховна вага фразеологізмів.
Необхідно з належною увагою працювати над оволодінням такою лексикою, над виробленням відповідних правописних навичок.
У процесі вивчення фразеології передбачається ознайомлення учнів з фразеологічним словником. Оскільки фразеологічні словники є різних типів, то вибрати для ознайомлення потрібно тлумачний (Батюк Н. О. Фразеологічний словник.— К., 1966; Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській літературній мові.— К-, 1975) і перекладний (Олійник І. С., Сидоренко М. М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник.— К., 1978). Обидва ці типи словників повинні стати і довідниками, і посібниками для виконання різних видів тренувальних вправ. Особливо велике значення перекладного словника, який покликаний допомогти оволодіти фразеологією української і російської мов, правильно передавати фразеологізм іншою мовою.
Багато уваги має приділити вчитель виробленню навичок користування перекладними українсько-російським і російсько-українським словниками (Ганич Д. І., Олійник І. С. Російсько-український і українсько-російський словник.— К., 1984). Вони мають допомогти збагатити лексичний запас учнів з російської і української мов, застерегти від змішування явищ різних мов. В. О. Сухомлинський слушно зауважує, що «користуватися сумішшю з двох мов — це одне з найтривожніших явищ загальнопедагогічного характеру. Скалічена мова отупляє, оглупляє людину, зводить її мислення до примітива».
