Сигнатура - порядковий номер друкарського аркуша видання, потрібний для полегшення виконування друкарських операцій, а саме: друкування, фальцювання, комплектування блоків, перевіряння готової продукції.
Сигнатуру переважно складають шрифтами тої самої гарнітури, що й основний шрифт, цифрами кегля 8 п. і поміщають у лівому кутку першої та третьої сторінок кожного друкарського аркуша видання. На третій сторінці аркуша після сигнатури (без відбивки від неї) складають зірочку. У формат сторінки складовини сигнатура не входить. її заверстують в одному рядку з нижньою колонцифрою або нижче неї з відбивкою 4 п.
Сигнатура - це перш за все технічно допоміжний елемент видання, і тому в різних виданнях може трапитися неоднаковий порядок розміщування сигнатур.
Верстаючи сигнатури, треба пам'ятати, що перш за все це номер друкарського
аркуша і її розташунок має відповідати частці аркуша. Для видань, друкованих в 1/ 16 частку, - через 16 с, в 1/8 частку - через 3 с тощо.
Сигнатуру ніколи не ставлять на титулі.
Норма - коротка позначка замови, яка містить прізвище автора, перші слова назви, іноді просто номер замови. Розміщують її на першій сторінці кожного друкарського аркуша, крім першого, і слугує вона для полегшення операції комплектування книжкових блоків.
Норму завжди складають шрифтом кг. 6 гарнітурою основного шрифту та поміщають у лівому кутку першої сторінки друкарського аркуша слідом за сигнатурою з відбивкою 8... 12 п.
Норму ставлять також на вклейках.
На сторінках з художніми ілюстраціями норму бажано заверстувати так, щоб відрізати її під час обрізування блока.
