Рубрикація — це поділ тексту на логічні складові частини, які графічно
відокремлюються одна від одної. Для цього використовують також заголовки,
систему нумерації, колір чи фактуру паперу та ін., що в кінцевому рахунку
виражає зовнішню будову (композицію) всього документа і вказує на його складність. Ступінь складності й форма поділу безпосередньо залежить від обсягу, змісту, складу,
тематики і призначення документа.
Найпростішим видом рубрикації є поділ на абзаци. Класичний абзац має три частини:— зачин (формулює тему абзацу — зміст);— фраза (містить основну інформацію абзацу);— коментар (підсумок усього абзацного змісту).
Інформація, вміщена в межах одного абзацу, повинна виражати закінчену думку. Типовий абзац
має бути із 4—5 речень. Хоча ОДС не виключає наявність й одного речення. Та яким би не був обсяг
абзацу, він має являти собою внутрішньо замкнене смислове ціле.
Нумерація рубрик тексту існує для чіткого зазначення і вказування на взаємозалежність певних розділів,
частин, пунктів та їх підпорядкування, а також підкреслює необхідність самостійного розгляду кожного з нумерованих елементів. Розрізняють комбіновану (традиційну) й нову системи нумерації. Комбінована (традиційна) базується на використовуванні символів, слів, літер, арабських і римських цифр
та доповнює абзацне членування тексту (нумерування пунктів, правил, тез), яке залежить від змісту, обсягу й форми документа. Система використання різноманітних позначень має бути послідовною, логічною й будуватися за висхідною ознакою:
Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів:
Розділи, наприклад звіту, повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті змісту й позначатися
арабськими цифрами без крапки:
1, 2, 3 й т. д.
Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу.
Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою.
Після номера підрозділу крапку не ставлять:
1.1, 1.2 й т. д.
Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу.
