Морфологічні помилки:
1. Неправильно утворені форми слів.
2. Помилкове вживання граматичних форм іншомовних слів.
3.Неправильне вживання особових займенників.
4. Неправильне вживання числівника з іменником.
5. Уживання ненормативної форми дієприкметника та дієприслівника.
6.Неправильне вживання прийменників.
Синтаксичні помилки:
1. Порушення норм узгодження та керування.
2. Неправильна побудова конструкцій з однорідними членами.
3. Неправильне введення дієприкметникового звороту.
4.Неправильна побудова речень із дієприслівниковими зворотами та дієприслівникаи.
5. Неправильний порядок слів.
6. Неправильні конструкції з парними сполучниками.
7. Неправильна побудова речень з прямою мовою.
8. Неправильна побудова складних речень.
9. Штучне перетворення простих речень у складне.
10. Невдала заміна складносурядних речень складнопідрядними і навпаки.
11. Помилки, викликані неповнотою речень.
Помилки виникають і за нерозмежування засобів української і російської мов: те саме за значенням дієслово може вимагати від додатків неоднакових відмінкових форм в обох мовах, порівняймо:
Нерозрізнення дієслівного керування призводить також до помилкового вживання прийменників.
З погляду побудови речення розрізняють три різновиди синтаксичних конструкцій:
o активна конструкція - це конструкція, у якій присудок описує дію, спрямовану на об'єкт, що в реченні є додатком: Кожен метод знаходить свое втілення у певній системі конкретних дій дослідника;
o зворотна конструкція - це конструкція, у якій підмет одночасно є як суб'єктом, так і об'єктом: готуватися до екзамену, сперечатися з приводу походження української мови;
o пасивна конструкція - це конструкції, у якій присудок описує дію, спрямовану на об'єкт, що в реченні є підметом; пасивні конструкції обов'язково мають підмет. В українській мові функціонують три форми пасивного стану: 1) форми, утворені за допомоги постфікса -ся від дієслів недоконаного виду; 2) пасивні дієприкметники, утворені від дієслів дійсного способу доконаного і недоконаного виду; 3) віддієприкметникові предикативні форми на-но,-то.
. Зважаючи на це найхарактернішою стилістичною помилкою у фахових текстах є:
1. Надуживання віддієслівними іменниками на -нн (я). Віддієслівні іменники на -ння,-ття не властиві українській мові. Замість віддієслівних іменників на -нн (я) доцільно вживати:
^ неозначену форму дієслів, напри клад: для прогнозування необхідно -щоб спрогнозувати; братися до виконання - братися виконувати:,
^ особові форми дієслова: при записуванні результатів дослідження виявилося - коли записували результати дослідження, виявімося;
^ дієприслівникові звороти: при досліджуванні цього питання вони забули найголовніше - досліджуючи це питання, вони забули найголовніше.
2. Уживання конструкцій з розщепленими присудками, що не є усталеними дісслієно-імєнниновими зворотами.
Найпоширенішою синтаксичною помилкою є надуживання реченнями з розщепленим присудком у формі дієслово + віддієслівний іменник, де значення передає саме іменник, а дієслово лише вказує на дію взагалі. Такий присудок, з одного боку, є типовим виявом іменного характеру викладу, не властивого українській мові, у якій логічний наголос найчастіше падає на дієслова, а з іншого боку - обтяжує речення зайвими словами. Українські мовознавці радять замість розщеплених присудків, що не є усталеними дієслівно-іменниковими сполуками, уживати природніший для української мови й економніший засіб - дієслово: вести випробовування - випробовувати; займатися аналізом - аналізувати; здійснювати гармонізацію - гармонізувати; давати оцінку - оцінювати.
Зауважимо, що:
1) не всі словосполуки дієслово + іменник, часто вживані у фахових текстах, мають однослівний дієслівний відповідник, наприклад: брати участь, вжити захід, виявити увагу, виправити брак, вести справу, визнати провину, відвернути правопорушення тощо. Такі усталені дієслівно-іменникові словосполуки можна вживати без обмежень;
2) є окремі випадки, коли значення дієслівного відповідника не збігається зі значенням словосполуки дієслово + віддієслівний іменник. Наприклад, змагаються спортсмени, а проводять змагання організатори;
3) до складу словосполуки можна ввести одне або кілька означень: надати (грошову, матеріальну, технічну тощо) допомогу, вести (дипломатичні, торговельні тощо) перемовини. Замінити такі словосполуки дієсловами не завжди можливо і доречно.
3. Неправильне оформлення додатка та обставини. Обтяжують речення додатки та обставини, позначені словосполукою
з двох віддієслівних іменників, перший з яких ведення /проведення, виконання, здійснення, забезпечення, реалізація тощо. Аналогічно розщепленим присудкам семантику такої словосполуки передає тільки другий віддієслівний іменник. Тому перший зазвичай можна взагалі опустити: забезпечити проведення тестування - забезпечити тестування; під час виконання вимірювання - під час вимірювання.
4. Помилки вживання дієслівних форм на -но, -то.
Помилки в структурі речень
1. Помилки в граматичній основі речення:
• порушення граматичного зв'язку між підметом і присудком (Я з другом граємо в шахи; Героєм оповідання - це Пилипко; Всі вони хочуть стати спеціалістом);
• пропуск частини складеного присудка (Учні ПТУ готуються кваліфікованими робітниками; У них були по-різному думки);
• необґрунтоване розчленування присудка (Мишко упав і став непритомним).
2. Помилки в побудові простого речення;
• неправильний порядок слів (Треба навчити виготовляти моделі гуртківців),
• зайві члени речення (У Василька щеміло його серце);
• нечіткі смислові зв'язки (Письменник закликає народ до боротьби проти своїх поневолювачів);
• змішування ознак особового і безособового речення (У ці роки було написано кілька оповідань і одна повість);
• граматична неоднотипність однорідних членів речення (Давида ми бачимо не тільки як борця, але й морально чистою людиною; Шевченко закликав до боротьби, рвати кайдани);
• порушення граматичного зв'язку з одним із однорідних членів (Я поцікавився і прочитав цю книжку);
• дієприслівниковий зворот, не пов'язаний з присудком однією дійовою особою (Притиснувши руку до дерева, кров зупинилась);
• порушення цілості дієприкметникового звороту (Вражений Дмитрик її словами, чимдуж поспішав додому);
• відсутність необхідного порівняльного звороту (Осінь цього року тепліша);
• сплутування простих речень зі вставними словами і складнопідрядних речень (Як бачимо, що ми працювали добре) та ін.
3. Помилки в побудові складних речень:
• штучне ускладнення речення (Спортсмен довго не тренувався, і він не зміг взяти участь у змаганнях);
• нанизування простих речень (Ми довго йшли, і всі були втомлені, і хтось запропонував відпочити, а перед тим йшов дощ, і ми довго не змогли знайти сухого місця);
• нечіткий смисловий зв'язок частин (Ріхардові дали роботу, що він розвантажував вагони);
• сплутування ознак складнопідрядного і складносурядного речень (Де раніше росли чагарники, тепер на їх місці колосяться жита);
• дублювання змісту сполучного слова (Ми їхали в село, де я працював там влітку);
• невідповідність займенника співвідносному з ним іменникові в іншій частині речення (Шевченко показує прагнення народу, які мріють про краще майбутнє);
• відрив означального підрядного речення від пояснюваного ним слова (Калитка жаліє наймитові куска хліба, який працює на нього);
• неправильна відмінкова форма сполучного слова (Найкращою книжкою, які я прочитала, є „Фараон " );
• уживання сполучників, сполучних і вказівних слів, які не відповідають смисловим відношенням між частинами речення (За те, що він жив за кріпацтва, він не здобув освіти);
• неправильна побудова неповного речення, яке входить до складного (Батько був вільний, а мати кріпачкою; На стіні висить картина, а посеред кімнати — стіл);
• повтор присудка у другій частині складносурядного речення (До першої групи належать робітники, а до другої групи належать капіталісти);
• сплутування ознак непрямої і прямої мови (Кайдашиха бігла по селу і кричала, що мене вбили).
