Діалектизми — це слова, поширення яких обмежується територією певного наріччя (діалекту). Діалектизми бувають лексичні, етнографічні, семантичні та ін. Лексичними діалектизмами вважаються слова говору, що називають поняття, для позначення яких у загальнонародній мові використовуються інші назви. Найбільше таких слів серед повнозначних частин мови: бараболя — «картопля», когут —«півень», блават — «волошка», нецьки — «ночви», тайстра — «торба», ляскавиця — «грім», таний — «дешевий», банітувати — «лаяти», банувати — «шкодувати», желіпати — «кричати», ачей — «може».
Етнографічні діалектизми є назвами місцевих реалій, невідомих або невикористовуваних за межами певного говору. Як правило, це назви одягу (гуня — «жіноча свитка», каптур — «очіпок», черес — «широкий шкіряний пояс», бебешка — «вид кофти»), назви страв місцевої кухні (жур — «страва з вівсяного борошна», каварма — «страва з баранини», потрібка — «страва з подрібненої печінки»), назви житлових і господарських приміщень та їхніх частин, знарядь праці, предметів побуту тощо (папера — «великий кошик з верболозу на овочі», підря — «полиця під покрівлею в гуцульській хаті», колиба — «чабанська або лісорубська хатина»), назви, пов'язані з місцевим мистецтвом (дримба, трембіта, флояра), з місцевою демонологією (мольфар — «чаклун», арідник — «злий дух», мавка — «лісова русалка»).
Семантичні діалектизми — слова загальнонародної мови, які в місцевих говорах відрізняються значенням (вино— «виноград», масть — «жир», квасок — «щавель», базар — «майдан», губа — «гриб», струк — «перець», гірчиця— «перець»).
Діалектизми не використовуються в науковому та офіційноділовому стилях, крім тих випадків, коли вони є предметом опису та вивчення (у таких науках, як діалектологія та етнографія). У художній літературі та (хоч і значно рідше) в публіцистиці вони вживаються з метою кращого відображення місцевого побуту, колориту, змалювання пейзажу, для мовної характеристики героїв.
Жаргонізми — це специфічна лексика, що вживається у розмовному мовленні людей окремих соціальних груп, зв’язаних певною спільністю інтересів — професією (жаргон шоферів), перебуванням у певному середовищі, напр., служба в армії, сезонні роботи (солдатський жаргон), однаковим захопленням, напр., спортом,рибальством (жаргон рибалок). Жаргонна лексика виникає в середовищі людей, зв’язаних спільними інтересами негативного характеру (жаргон картярів, злочинців). Жаргонізми часто виникають у молодіжному середовищі, зокрема серед учнів, студентів, напр.: фак — факультет, бомба — шпаргалка, плавати — невпевнено відповідати, драти — списувати і ін.
Уживання жаргонізмів допускається в усному розмовному мовленні. У художній літературі жаргонна лексика використовується як засіб яскравого зображення життя (…Гості розсілися різатися в карти. Ех ти, слабак). У науковому, офіційно-діловому стилі жаргонізми зовсім не вживаються.
