пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

9. Поняття орфоепії. Причини порушення орфоепічних норм…

Орфоепічні норми –це система правил літературної вимови. За особливостями вимови можна відразу здогадатися, чи людина є культурною, вихованою та інтелігентною. Виправити вади своєї вимови значно складніше, ніж вивчити правила правопису. Основними причинами відхилення від орфоепічних норм є діалектне оточення, вплив російської мови, вплив письма і графіки на вимову, вади мовного апарату, незнання норм, порушення норм працівниками телебачення і радіо.

Вимова голосних.Голосні в українській мові, на відміну від російської, є звуками повного творення, і вимовляти їх слід чітко не лише під наголосом, а й у ненаголошеній позиції.

1.Звук о в ненаголошеній позиції ніколи не переходить в а: корова, голова, золотий, молоко. Грубим порушенням є "акання", нехарактерне для української мови

2.Ненаголошений о у вимові незначно наближається до у тільки тоді, коли в наступному складі є наголошений у: коужух, зоузуля.

3. Голосний е під наголосом слід вимовляти чітко, без наближення до и. У ненаголошеній позиції е змінюється на е з відтінком и: сеило, веиде.

4. Голосний и під наголосом вимовляють чітко, без наближення до е. У ненаголошеній позиції и змінюється на и з відтінком е: сиедимо, бачиела.

Не слід надмірно наближати е до и і навпаки, особливо в кінці слова (ходиетие, робиев замість ходити, робив).

Вимова приголосних

1. На відміну від російської мови, в українській не оглушують дзвінких приголосних. Дзвінкі приголосні в кінці слова (гриб, дуб, зуб) і в кінці складу перед глухими (дядько, низько) слід вимовляти дзвінко.

2. Шиплячі (ж, ш, ч, дж) майже завжди вимовляють твердо: чех, чобіт, чую, чай, чий. Під впливом російської мови чимало українців почали неправильно вимовляти шиплячі, дуже сильно пом’якшуючи їх: шчьо (що), щьоп (щоб), чьобіт, чяйок, щястя.

3. Звук ґ становить одну із самобутніх рис української мови. Ґ вживаютьобов’язково у таких словах, як ґава, ґазда, ґанок, ґвалт, ґелґотати, ґедзатися, ґедзь, ґелґати, ґерлиґа, ґречний, джиґун, дзиґлик, ґлей, і т. ін.

Історичні чергування голосних звуківвиникли внаслідок історичних змін у фонетичній системі мови.

Чергування приголосних звуків 

Під час словозміни та словотворення чергуються такі приголосні звуки:

г – з – ж: нога – нозі – ніженька, к – ц – ч: рука – руці – рученька, х – с – ш: вухо – у вусі – вушенько, Спрощення в групах приголосних

1. У звукосполученнях -здн-, -ждн-, -стн-, -стл- випадає середній звук д або т: проїзд – проїзний; тиждень – тижня, тижневик, тижневий; вість – вісник; перстень – персня; участь – учасник; щастя – щасливий. Але у деяких українських словах спрощення не відбувається ні на письмі, ні у вимові через можливість спотворення змісту слова: хвастливий, кістлявий, пестливий, шістнадцять, зап’ястний. 


28.11.2016; 17:35
хиты: 200
рейтинг:0
Гуманитарные науки
лингвистика и языки
филология
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь