Суржик означає штучно змішану, нечисту мову, гібрид української і російської мов, що, безперечно, є загрозою для існування рідної мови, соціальним злом. Характеристики суржику - лише негативні: "мішана й ламана мова". Причинами такого всеохопного впливу однієї мови на іншу науковці вважають цілеспрямовану мовно-культурну політику, тобто мовний тиск однієї мови на іншу, а також велику зовнішню подібність і тісну спорідненість лексичного складу й граматичної системи української і російської мов. Суржик охоплює всі мовні рівні. Особливо потерпає від нього усне українське мовлення, а отже, вимова слів. Мовознавець Л. Масенко зазначає, що 90 % лексики цієї змішаної мови становлять російські слова, які, однак, вимовляють по-українськи. На фонетичному рівні ці "непрохані гості" відрізняються від автентичних українських своїм звучанням (ноль,регістратура, двойка.хожу), запозиченим наголосом (одинадцять, чотирнадцять, новий, восємдесят замість одинадцять, чотирнадцять, новий, вісімдесят), порушують словотворчі закони (ан-глічанка, лікарство, зварщик), мають російські граматичні форми (у продажі, два студента, по дорозі замість у продажу, два студенти, дорогою). У сучасній науці поняття білінгвізму розуміють по-різному. Як науковий феномен термін білінгвізм означає співіснування двох мов і розглядається з двох позицій: 1) як соціальне явище; 2) як індивідуальна характеристика особистості. Як соціальне явище білінгвізм – це специфічний стан суспільного життя, за якого спостерігається співіснування двох мов у межах спільної території проживання їхніх носіїв. Як індивідуальна характеристика білінгвізм – це володіння двома мовами для комунікативних потреб залежно від ситуації чи співрозмовника, з яким відбувається спілкування . У теорії білінгвізму розглядають кілька причин виникнення цього явища: – спільність території проживання людей різних національностей; – еміграція та імміграція; – економічні, культурні зв’язки, туризм, війни; – освіта й наука. У розгалуженій класифікації білінгвізму можна виділити такі його типи: 1. Координаційний і субординаційний. Перший передбачає координацію рідної та нерідної мов, при іншому ж типі нерідна мова підкорена рідній. Якщо виникає зворотне явище, таку двомовність називають непаритетною. 2. Рецептивний та продуктивний, або пасивний і активний. Продуктивний тип передбачає не тільки сприйняття, а й продукування усного і писемного мовлення. 3. За умовам виникнення розрізняють природний (набутий у дитинстві) та штучний (у дорослому віці) білінгвізм. 4. Контактний і неконтактний білінгвізм. Для мовної ситуації в Україні характерна контактна двомовність, яка виникає в умовах спільного повсякденного життя двох народів. 5. За близькістю, спорідненістю мов розрізняють близькоспоріднений та не близькоспоріднений типи білінгвізму . Характеризуючи мовну проблему в Україні, українські соціолінгівісти найчастіше відзначають, що масовий білінгвізм спричинений радянською політикою русифікації та асиміляції. На думку Л.Танюка, ситуація двомовності, що склалася в Україні, є неприродною, нестабільною, навіть загрозливою та руйнівною. Отже, як ми бачимо, різні науковці оцінюють явище білінгвізму по- різному: деякі висловлюють думку про те, що двомовність є неприродною, нестабільною загрозою; інші ж кажуть, що двомовна ситуація на території країни природня, це дозволяє яскравіше виражати свої думки.
