Етикет - вироблені суспільством норми поведінки. Виділяють різні види етикету:1. Повсякденний.2. Оказіональний.3. Святковий. Етикет має багаторівневу будову:- вербальний (словесний) рівень (етикетні вислови привітання, прощання, подяки, вибачення тощо); -паралінгвістичний рівень (темп мовлення, гучність, інтонація);- кінетичний рівень (жести, міміка, пози);- проксемічний рівень (стандартні дистанції спілкування, почесне місце для гостей тощо). Мовленнєвий етикет - це національно-специфічні правила мовленнєвої поведінки, які реалізуються в системі стійких формул і висловів, що рекомендуються для висловлення подяки, прощання тощо в різних ситуаціях ввічливого контакту зі співбесідником, зокрема, під час привітання, знайомства, звертання тощо. Знання правил мовленнєвого етикету виступає не тільки показником зовнішньої культури людини, але й має безпосередній влив на формування її особистості, на виховання високої моралі, духовності. За умовами та змістом ситуації спілкування в системі українського мовленнєвого етикету розрізняють 15 видів стійких мовних висловів:1. Звертання.2. Вітання3. Знайомство.4. Запрошення.5. Прохання.6. Вибачення.7. Згода.8. Незгода.9. Скарга.10. Втішання.11. Комплімент.12. Несхвалення.13. Побажання.14. Вдячність.15. Прощання. Відбором етикетних мовних формул у кожному виді мовленнєвого етикету створюється та чи інша тональність спілкування, тобто соціальна якість спілкування, яку можна визначити як ступінь дотримання етичних норм у процесі комунікації. В європейському культурному ареалі виділяють п'ять видів тональностей спілкування:1. Висока.2. Нейтральна.3. Звичайна.4. Фамільярна.5. Вульгарна. Висока тональність спілкування характерна для зустрічей на найвищому рівні - сфера суто формальних суспільних структур (урочисті збори, засідання, презентації, ювілейні заходи, прес-конференції, брифінги тощо); нейтральна тональність панує у сфері офіційних установ під час спілкування з колегами, співробітниками; звичайна тональність реалізується в сфері побуту (магазин, майстерня, пошта, транспорт тощо); фамільярна - в сім'ї, дружньому товаристві; вульгарна - в соціально неконтрольованих ситуаціях і перебуває за межею літературної мови. Важливо добре засвоїти чинники, що впливають на вибір словесної формули в конкретній ситуації спілкування:1) вік, стать, соціальний статус адресата;2) особисті якості співрозмовників;3) комунікативні умови (місце, час, тривалість спілкування);4) характер взаємин між співрозмовниками та ін. В офіційному спілкуванні особливе значення мають ті види мовленнєвого етикету, які представляють категорію ввічливості, а саме: звертання, вітання, прощання, подяка, вибачення, прохання. Звертання - найяскравіший і часто вживаний вид мовленнєвого етикету. Суть його полягає в тому, щоб назвати співрозмовника з метою привернути його увагу, звернутись з проханням чи пропозицією. Система етикетних звертань української мови зазнала в своєму історичному розвитку найбільше змін, що пояснюється особливою залежністю від соціальної організації суспільства. Сьогодні реєстр слів-звертань офіційного вжитку складають пане (пані, панове), добродію (добродійко, добродії), друзі, товариство, колеги, громадо, громадянине (громадянко, громадяни), товаришу (товаришко, товариші), які супроводжують етикетні означення вельмишановний, вельмиповажний, глибокоповажний, високодостойний, шановний, дорогий, напр.: високоповажний пане Президенте, глибокоповажні пані та панове, дорогі друзі, високоповажна святочна громадо, шановні колеги. Вибір звертання значною мірою залежить від тональності спілкування. Офіційна величальна функція закріпилася сьогодні за звертанням пане (пані, панове).
