Відношення мети виражають
прийменники для, з метою, на предмет, задля, заради, ради, в ім’я, в інтересах. Нейтральний прийменник
для є домінантою цього синонімічного ряду, він уживається в усіх стилях мовлення. Прийменник з метою має відтінок книжності й використовується в офіційно-діловому й науковому стилях. Для офіційно-ділового мовлення характерний прийменник
на предмет. Прийменники
задля, ради, заради, в ім’я, в інтересах реалізують відтінок присвяти. Стилістично розрізняються конструкції: з дня народження – від дня народження, з дня заснування – від дня заснування. Перші з наведених конструкцій є нейтральними, їхнім варіантам із прийменником від властивий відтінок урочистості. Як нейтральна й розмовна розрізняються конструкції: після вечері – по вечері. Прийменники, що виражають
причинові відношення. Прийменник
завдяки містить вказівку на причину, яка сприяє здійсненню чогось, прийменник
через (і його просторічний синонім із-за) вказує на причину, що заважає здійсненню чогось. Отже, слід говорити:
виконав завдання завдяки твоїй допомозі, зробив помилку через неуважність. Для позначення причинових відношень з обмеженим колом іменників вживаються прийменники
від, з: кричати від (з) болю, плакати з (від) радості, підскочити від (з) несподіванки тощо. Прийменники, що передають
відношення відповідності. Синонімічний ряд утворюють прийменники: відповідно
до, згідно з, залежно від, виходячи з, у світлі, у дусі, у розрізі. Усі наведені прийменники характерні для офіційно-ділового мовлення. Прийменники, що виражають
просторові відношення. Синонімічними зв’язками об’єднуються такі прийменники цієї групи:
біля – коло – поряд (із) – поруч (із), край – кінець, обіч – збоку – побіч (розм.) – обік (розм.), напроти – навпроти – проти – супроти – насупроти (розм.), серед – посеред. Прийменник попри використовується тільки в розмовному й художньому стилях. Його стилістично нейтральний синонім не має функціональних обмежень. Прийменники, що передають
об’єктні відношення. Синоніми
стосовно, стосовно до, щодо мають тотожні значення. В усному мовленні, публіцистиці, художніх творах переважно вживається прийменник
щодо. Прийменникам
стосовно, стосовно до, що вирізняються відтінком книжності, надається перевага в науковому й офіційно-діловому мовленні. Стилістичне забарвлення
сполучників визначає сферу їхнього функціонування. Більшість із них належить до стилістично нейтральних:
і, або, якщо, проте, поки, для того щоб тощо. Переважно в книжному мовленні вживаються сполучники:
внаслідок того що, завдяки тому що, зважаючи на те що, з того часу як. Розмовне забарвлення властиве сполучникам:
аби, а що, буцім, буцімто, одначе, отож, покіль, раз, себто тощо. Як засіб стилізації в художніх творах використовуються застарілі сполучники:
зики (поки), коби (якби), позаяк (бо), прецінь (але) тощо. Поза художнім мовленням ці слова не вживаються. Урізноманітнює мовлення вживання синонімічних сполучників:
і, та; але, та, проте, однак, одначе (розм.); або, чи; ніби, наче, неначе, як, мов, мовби, немов; коли, якщо, раз (розм.); бо, тому що, через те що; поки, доки; зважаючи на те що, з огляду на те що; щоб, для того щоб, з тим щоб тощо. Серед синонімічних сполучників
який, що, котрий у науковому й офіційно-діловому стилях перевага віддається сполучникам
який, що. У складних реченнях із неоднорідними підрядними використовувані сполучні слова слід варіювати: У складнопідрядному реченні сполучник чи сполучне слово мають узгоджуватися з головною частиною. Частки – слова, які надають окремим словам, словосполученням, реченням певних додаткових смислових, модальних й емоційно-оцінних відтінків або використовуються для утворення форм слова:
Що ж Ви прочитали? – частка ж конкретизує запитання, що спонукає до конкретнішої відповіді, передає більшу, ніж звичайно, зацікавленість в одержанні відповіді. Стилістична функція частки ж посилюється за умови її подвійного чи кількаразового використання, особливо разом із повторенням повнозначного слова Кількаразове повторення частки ж у цьому контексті надає всій строфі милозвучності, змістової й мовленнєвої оригінальності. Відсутність цієї частки в тексті спричинилася б до помітної зміни його значеннєво-емоційної тональності, меншого логічного виділення слів де і тії. Частки казна-, хтозна- вживаються переважно в розмовно-побутовому мовленні. Вони майже зовсім не характерні для офіційно-ділового мовлення.
Вигуки — це стилістично виразні, оригінальні, різнофункціональні, емоційно активні слова, які найбільше залежать від конкретних ситуацій мовлення і контексту, в межах яких вони сприймаються щоразу однозначно (майже однозначно). Це функціонально дуже розлогий клас слів, передовсім у розмовно-побутовому мовленні, зокрема в сповнених почуттєвості, емоційності контекстах. Для власне офіційних і наукових текстів вигуки не характерні, бо мовлення в цих жанрах з погляду емоційного здебільшого нейтральне (майже нейтральне), найменш почуттєве.