Українська мова досягає милозвучності зокрема тим, що уникає насамперед збігу голосних, а потім – приголосних. При цьому пауза сприймається як приголосний.
Наприклад, у прислів’ї Краще синиця в жмені, ніж журавель у небі перший раз ужито прийменник в, щоб уникнути збігу голосних ау (хоч і виникає при цьому збіг приголосних
вжм), другий раз – прийменнику, щоб уникнути збігу приголосних львн.
Найпоширенішим засобом милозвучності мови є чергування у – в та і – й: раз у раз – плече в плече; глянув угору – подивився вгору, наш учитель – наші вчителі; працюють удень – працюємо вдень; ліс і поле – поле й ліс; дощ іде – дощ не йде.
Але після паузи незалежно від характеру кінцевого звука попереднього слова перед наступним приголосним вживаються у та і, наприклад: Стоїть на видноколі мати – у неї вчись (Б. Олійник).
Перед словами, на початку яких є звуки в, ф – самі чи у звукосполученнях (св, зв, тв, дв, хв, сф і под.) — незалежно від характеру кінцевого звука попереднього слова пишеться переважно у: було у «Вечірньому Києві», події у світі, сказано у зверненні, будівля у дворі, досягнення у сфері політики. Якщо ж попереднє слово закінчується на в, то перед наступним голосним живаємо прийменник в, а не у: був в Умані, острів в океані прийменник зливається з наступним, а не попереднім словом).
Перед й, я, ю, є, ї вживається і: вата і йод, груші і яблуні, злагода і єдність, ішли і їхали.
На початку речення перед приголосним рекомендується вживати у та і: У Києві…; У районі…; У 2002 році…; У наш час…; Удень прибули…; І знову… (але перед голосними: В Україні…; В інституті…).
Іноді прийменнику набуває формне, уві: ув імлі, уві сні.
В іншомовних словах та в деяких словах переважно книжного походження немає чергування у – в, і – й: до університету, біля інституту, міська управа, виконав вправу, уклали угоду.
Для усунення немилозвучного збігу голосних чи приголосних використовують ще такі засоби:
а) варіанти прийменника з, із, зі: з пошаною, із Сумщини, зі сховища, із сховища, зі святом, із святом, зі школи, із школи, зі свого погляду, зі зброєю;
б) варіанти часток б, ж (після голосних) і би, же (після приголосних): зробили б – зробив би, вона б сказала – він би сказав, я ж написав – він же написав;
в) варіанти дієслівного постфікса -ся (перед приголосними та паузою) і -сь (перед голосними): зібралися вчителі – зібрались учні, сталося – вночі сталось уночі, повернувся в Україну – повернувсь у Київ;
г) додавання або відкидання голосних звуків у середині слів (вставні голосні) та в кінці деяких префіксів, прийменників та прислівників: вікно – вікон, весна – весен, відчинити – відімкнути, над нами – наді мною, перед тобою – переді мною, знову встиг – знов устиг, пізніше зрозумів – пізніш усвідомив;
г) вставні та приставні приголосні: руїна, пацієнт, диякон (зі вставним й), варіант (у вимові: [вар’ійант]), павук (вставний в), вулиця, гострий.
