Навчальне видання має забезпечувати цілеспрямовану орієнтацію учнів у змісті й структурі, створювати необхідні умови для самостійної роботи, стимулювати пізнавальну діяльність. Це досягається структуруванням видання і виділенням:
а) системи рубрикації:
– заголовки всіх рівнів;
– зміст;
– плани перед темою або наприкінці;
б) дидактичного матеріалу:
– послідовність дій, приклади розв’язків, призначення приладів, устаткування, роздавального матеріалу;
– інструкції і методичні поради з виконання завдань;
– пам'ятки;
– спеціальні вставки в тексті (зв'язок з попередніми темами, іншими курсами, пояснення логіки і структури даного розділу підручника);
– поради щодо самостійної роботи;
– питання та завдання для контролю засвоєння матеріалу; в) колонтитулів із назвами тем чи розділів;
г) бібліографії, посилань, коментарів в окремий розділ, систематизації за певним принципом;
Візуально схожі між собою елементи, наприклад рубрики і колонтитули, текстівки і врізи, повинні бути організовані так, щоб не ускладнювати сприйняття видання. Для цього застосовують:
– спеціальні зони розміщення зображень, текстівок, приміток;
– концентрацію приміток, зображень і текстівок в одному місці (сторінці, розвороті);
– винесення приміток, зображень, таблиць з основного тексту в спеціальні секції, розташовані наприкінці видання або окремого розділу;
- лінійки, рамки або спеціальні графічні знаки для кращого візуального відокремлення окремих елементів, наприклад, приміток, врізів, додаткових текстів, колонтитулів.
Всі елементи видання повинні бути оформлені таким чином, щоб вони відповідали поставленим до них вимогам з урахуванням жанрової специфіки і функціонального призначення. При цьому відсутність чи складний пошук потрібних читачеві елементів твору друку знижує ефективність видання. Цінність видання може бути у правильній організації, структурі, системі виділень і композиційного розташування елементів.
