Нерідко єдиним шляхом ідентифікації тієї чи іншої книги за автором чи назвою стає корінець. Це трапляється у випадках коли конкретне книжкове видання доводиться шукати не через мережу Інтернет, а на звичайній книжковій полиці в бібліотеці чи книгарні. Тоді інформація, вміщена на корінці, стає в такому пошуку визначальною. Для редактора у цій частині художнього редагування є кілька важливих моментів, які він не має упустити.
По-перше,важливо простежити аби визначена в проекті художнього оформлення товщина корінця співпадала з реальною товщиною книжкового блоку. По-друге,ще напередодні обговорення з художником чи дизайнером варіантів художнього оформлення видання необхідно відразу обумовити, якого виду буде його “вдяганка”. Частина обкладинки, яка називається корінцем, здебільшого оформляється шрифтовим способом. Щоправда, останнім часом помітна тенденція до прикрашування його різними зображальними елементами. Скажімо, у верхній частині або посередині корінця частіше стали з’являтися портрети авторів або фрагменти сюжетних ілюстрацій. У нижній частині — логотипи видавництв або назви бібліотечних серій.
фо р з а ц усе частіше стає предметом редакторського опрацювання. Якщо для видавця ця складова частина книги виконує роль, образно кажучи, своєрідного з’єднувально і скріплювального містка між оправою та книжковим блоком, то для редактора це передусім складова художнього оформлення, яка потребує ретельного редагування. Особливо тоді, коли форзац заповнений і зображальними, і тестовими елементами. У шкільних підручниках це зазвичай таблиці, формули, топографічні карти, узагальнюючий довідковий матеріал, який потребує найперше бездоганної точності й естетичної привабливості. Домінує текстова частина форзаців і в науково-по-пулярних виданнях. А от у художніх, дитячих, подарункових, багатотомних виданнях форзаци доцільно наповнювати відповідними зображальними засобами.
