Найпершим завданням редактора перед початком редагування твору є обґрунтування та обговорення з художником концепції художнього оформлення видання і його основних елементів. Концептуальні підходи та повнота набору таких елементів, скажімо, для подарункових, поліпшених, дитячих, багатотомних, мініатюрних видань будуть одні, для навчальних – інші, а для замовних малотиражних – ще інші. Розробляючи концепцію художнього оформлення, редактор повинен заздалегідь подбати про забезпечення принципу однакового підходу до виготовлення різноманітного ілюстративного матеріалу. Йдеться про співмірність розміщених у різних частинах видання, скажімо, портретів чи групових фото, про графічну єдність та відповідну стилістику оформлення діаграм, малюнків. Важливо також виробити однаковий підхід до подачі всього комплекту ілюстрацій – будуть вони всі тоновані чи штрихові. Різнобій у цьому питанні може призвести, з одного боку, до складнощів поліграфічного відтворення, з іншого – знизить культуру видання. Адже наявність, скажімо, в одному розділі портретів різностильового виконання (чорно-білетоноване фото, штрихова перемальовка, скульптурний бюст чи гравюра) свідчитиме про редакторський непрофесіоналізм.На цьому етапі важливо не забути про одну важливу обставину: у редактора має бути чітке уявлення про поліграфічні та фінансові засади майбутнього видання. Через недосвідченість редактора нерідко трапляється, що друкарня, з якою працює видавництво, з технічних причин не може відтворити, скажімо, заданий художником формат книги, або виготовити суперобкладинку чи забезпечити задуманий на початку саме овальний, а не прямий книжковий блок. Аби не втратити замовника, такі друкарні нерідко замовляють окремі поліграфічні процеси, які не виконують власними силами, десь на стороні. Але подібна кооперація збільшує кошторис видання, розтягує часові рамки виконання замовлення. Конфуз може статися й тоді, коли на поліпшений варіант видання у видавництва не передбачені кошти. Зазвичай художнику пропонується зробити мінімум два варіанти художнього оформлення, аби в процесі аналізу була можливість порівняти та обрати кращий. Із видавничої практики випливає, що на редакторові лежить відповідальність щодо оцінки варіантів обкладинки та інших елементів художнього оформлення.Опісля настає етап прийому остаточного варіанту та початку редакторської підготовки усього того, що видавці називають зображальним рядом і прив’язка його у відповідних місцях до відповідних текстів. І останнє, що має бути постійно в полі зору редактора у цьому блоці виконання ним професійних обов’язків. Зміст художнього оформлення має чітко відповідати змістові самого видання. Іншими словами, текстова частина видання та наявні в ній зображальні засоби мають мати між собою взаємообумовлений структурний та змістовий зв’язок. Отож, і стилістика шрифтів, і характер ілюстрацій, і ґатунок паперу,
І вид оправи у професійному їх виконанні не можуть не перебувати в єдності. Нерідко редактор потрапляє в залежність від “пробивного” автора або звичайного графомана, який подав до видавництва убогий, примітивний за змістом твір. Але маючи багатого спонсора, він прагне прикрити і виправдати таку убогість за рахунок яскравого художнього оформлення, додавання до тексту багатьох художніх, хоча й чужорідних, елементів (особливо дорогі матеріали, пишнота малюнків, надлишок фарб). Така не відповідність – серйозна вада нинішнього книговидання. Особливо це характерно для видань коштом авторів.
