Мальва наділена незвичайною вродою (деталей автор не подає), сильним характером, харизмою. Власне, це і робить її об’єктом чоловічого захоплення (жінки до неї не горнуться, однак поважають). Її образ розвивається протягом твору. Спершу це – молода дружина Андріяна Валаха, згодом – поета Володі, коханка Данька Соколюка, предмет поклоніння Журби, захоплення Леля Лельковича й самого філософа Фабіяна та ще декількох чоловіків, і зрештою, сива, але так само красива жінка-покорителька сердець наприкінці дилогії. Вперше з Мальвою читач „зустрічається” на гойдалці, де „зінгерка” „вигойдувала” собі чоловіків. Вона зраджує Андріяна з Даньком, спалює його речі одразу по овдовінню (Андріян був так шалено закоханий у Мальву, що хотів мати її портрет на трунному вікові).
Мальва дозволяє собі випадкові закоханості, легкі почуття (наприклад, до Данька). Кохає її пілот Єгор, зустрівши на маневрах, захоплюється директор школи Лель Лелькович. Сама ж Мальва при цьому ніби вища за виявлення почуттів до чоловіків. Мальва стає радянською підпільницею за часів Великої Вітчизняної війни, рятує єврейських дітей від фашистської розправи... Цілком радянський ідеальний образ жінки постає наприкінці.
Ім’я Василя Земляка як митця непересічного таланту привернуло увагу громадськості після появи друком двох його повістей – «Рідна сторона» та «Кам’яний брід». Уже в перших повістях письменник постав як цікавий, знаючий, іронічний і дотепний майстер слова, а передовсім – як живописець. Ці твори стали відправною точкою його літературного шляху. Творче ж змужніння Василя Земляка, який мав уже власний стиль, засвідчили дві наступні його повісті «Гнівний Стратіон» і «Підполковник Шиманський», анітрохи не схожі на тематично споріднені з ними твори інших українських письменників.