у центрі твору – вир життя, безмежного, глибокого і надзвичайно важкого, в якому гартуються всілюдські якості. Усі герої твору поставлені Тютюнником – художником у нечувано складні ситуації тавипробування. Людину, мужню вольову і загартовану, до кінця віддану Вітчизні, рідному народові, ця вогненна круговерть не тягне на запаморочливо глибоке, слизьке і темне дно.
Роман “Вир” вражає правдивим показом народного життя, тією художньою переконливістю, з якою виліпивписьменник характери людей. В творі немає людей однотипних. Всі вони – різні характери, сильні натури. Ось родина Гамалії – “з діда-прадіда перебойці”. Гамалії добрі, вміють постояти за свою честь, людську гідність, надзвичайно запальні. Кріміндивідуалізуючих рис характеру, письменник вказує й на те, що ж саме вирізняє цю сім’ю серед іншихтроянівських родин. Це щось “дике і свавільне”, що потім обумовлюватиме усі дії і вчинки Інокентія, його сина Оксена.
Старий, упертий, непохитний, як гранітна скеля. Моноліт. Інокентій не мириться з безгосподарністю деяких керівників. Рідному синові він каже неприємні слова правди. І голова колгоспу Оксен сприймає ці слова, як належне, бо добре знає: “нещадний, без милості” характер батьків.
Полум’яний патріот Інокентій Гамалія незрадливою синівською любов’ю любить рідну землю, людей праці,тому й бунтує, вибухає проти найменших викривлень, недоглядів. Старий, мудрий, далекоглядний. Він усе і всіх бачить “наскрізь”, по-справжньому вболіває за добробут не лише троянівців, а й усіх людей.
Оксен Гамалія дуже схожий на свого батька “замолоду”.
Характер Гамалії – молодого подасться в розвитку. Оксен – дбайливий господар, уважний сім’янин. Заартільне добро голова турбується, як за своє кровне; непримиренний до ледарів, розкрадачів народного добра. Гамалія – живий, повнокровний. Захищаючи рідну Вітчизну від фашистських загарбників, Оксен, як і його батько, виявляє і відвагу, і мужність; командир партизанського загону справді пішов через вогонь.
Роман – трилогія “Вир” не був одноденним. Адже у ньому життя, долі людей і цілого народу, у ньому – воля до життя і правди, людяності і добра.