пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

58. Охарактеризуйте роман Зінаїди Тулуб «Людолови». З’ясуйте проблематику та образи твору.

Людолови — історичний роман української радянської письменниці Зінаїди Тулуб (1890–1964) у 2-х томах, написаний упродовж 1934–1937 років.

У романі відображено важкий стан поневоленого народу в період кінця XVI — початку XVII століття, у час постійних набігів на українські землі ординців та польсько-шляхетських загарбників.

У першому томі письменниця розповідає про Запорізьку Січ, про діяльність гетьмана Петра Сагайдачного та інших історичних особистостей.

Роман «Людолови» досить детально та яскраво змальовує життя України та суміжних земель на початку 17-го сторіччя. Центральна постать роману — гетьман Петро Сагайдачний, перипетії його військової та політичної діяльності займають чільне місце у романі. Але багато сюжетних ліній пов’язані з вигаданими персонажами, на їх прикладі письменниця показує усю складність історичної дійсності тих часів. Це, зокрема, постаті козака Данила Коржа, його дружини Горпини, татарського селянина Нуруддіна, татарської дівчини Медже та інші. Здебільшого, доля цих героїв склалася трагічно, адже надто суворими були реалії тогочасного життя.

Деякі сучасні критики закидають Зінаїді Тулуб, що її роман «Людолови» характеризується типовим для радянських часів переяскравленням «класової боротьби» та «класової солідарності» й применшенням національного. Певною мірою це так, про що свідчить уведення до роману деяких штучних персонажів, котрі могли б існувати у 17-му столітті та мислити подібним чином лише у якості дуже великого винятку. Але в цілому, «Людолови» якраз тим і цінні, що відтворюють історичну дійсність у всій її складності та суперечливості.

 

„Людолови” проблематика: налаштованість проти соціальних утисків, релігійно- го насильства, пошук шляхів національного та громадянського становлення українства як нації на початку ХVІІ століття. Отже, маємо всі підстави говорити про те, що роман можна віднести до різновиду соціально-історичного роману, у якому на перший план ви- ходить не доля окремої особистості, а спільноти. Зінаїда Тулуб намагається охопити широкі пласти з життя народу: соціально- економічні, політичні, побутові, психологічні, об’єднуючи їх у єдине художнє ціле.

З погляду жанру «Людолови» – історич- ний роман – належить до високої літератури. На відміну від масового мистецтва, у якому хронотоп відзначається нерідко традиційни- ми для класицизму єдністю часу й місця, у художньому тексті З. Тулуб охоплено події 1615–1622 рр. у їхній динаміці; зокрема йдеться про виникнення Київського братства, заснування друкарні в Києво-Печерській лав- рі, укладення Вільшанської угоди, невдалий КАВУН Л. І. Роман Зінаїди Тулуб «Людолови» в контексті літературних ієрархій 20-х років ХХ століття 124 НАУКОВИЙ ВІСНИК МНУ ІМЕНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО. ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ (ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО) похід польського королевича Владислава на Москву за російською короною, освячення патріархом Феофаном митрополита та єпис- копів для православної церкви України й Бі- лорусі, Хотинська битва, смерть Петра Кона- шевича-Сагайдачного. У ці сюжетні лінії авто- рка органічно вплітає вигадані, але зумовлені складною логікою історії мотиви, що є конс- труюючими силами роману. Це: втеча вільних козаків від закріпачення Рогмундом Бжесь- ким, захоплення татарами Горпини і Данила Коржів та Насті Повчанської, нареченої геть- мана Сагайдачного, похід війська Сагайдачно- го до Каффи, становлення Насті Повчанської фактично правителькою Туреччини, любов козака Максима і татарки Медже та ін. Романи масової літератури будуються за принципом життєподібності, в них соціально характерні герої діють у впізнаваних соціаль- них обставинах і типових ситуаціях, зіштовху- ючись з проблемами й труднощами, котрі знайомі й суттєві для більшості читачів. У ро- мані З. Тулуб Сагайдачний – нетиповий герой. Він – історична особа. На прохання Насті Пов- чанської Сагайдачний розповідає, що закін- чив Острозьку школу, п’ять років під чужим прізвищем вчився за кордоном і, повернув- шись, знову взяв своє справжнє ім'я і пішов служити до Конецпольських в їх почтах. Та незабаром кинув Конецпольських і подався до Києва, до Аксака. Однак Аксак, узнавши про кохання своєї дочки і Сагайдачного, нака- зав відшмагати бурлаку перед усім панством, потім вкинути до в'язниці як бунтівника й державного злочинця. Такого приниження Сагайдачний стерпіти не міг і втік на Січ, і з тих часів,за словами самого героя, не випус- кає шаблю. Його протест проти антигуманно- го суспільного ладу свідомий і сміливий. Це справжній лицар з волелюбною натурою, не- скоренністю духу, готовністю до самозречен- ня. Водночас образ Сагайдачного суперечли- вий: у протистоянні несправедливому геть- ман «спирався на старшину, але про око зали- шався вірним підданцем короля, вміло загра- вав із козацькою сіромою, хоча своєю дипло- матією й викликав досить часті підозри й обу- рення, які неодноразово закінчувалися втра- тою ним гетьманської булави» [5, 12]. Затис- нутий лещатами супротивних соціальних і моральних обставин, він зображується їх жер- твою: його пригнічує необхідність насиль- ства. Однак психологічна глибина цього нео- романтично-трагічного героя дещо перекрес- люється мелодраматичними ефектами, гіпер- болізацією пристрастей. Через образ Сагайдачного найбільш пов- но виявляється соціальний критицизм пись- менниці, який є також обов’язковим елемен- том масової літератури. Особливо різких, со- ціально означених виявів надає З. Тулуб наці- онально-релігійним та класово-становим роз- межуванням. При цьому письменниця уникає неприхованої повчальності. Сагайдачний – конфліктна особистість, для якої характерні пафос індивідуального самовизначення, руй- нування норм. Отже, пропагуючи активного героя й уро- ки національної історії, З. Тулуб вектор своїх художніх пошуків спрямовує на перехрестя масової та класичної літератури. Її роман «Людолови» відрізняється від примітивних авантюрно-історичних творів масової літера- тури широком історичним тлом, реалізмом деталей і подробиць, пов’язаних з українсь- кою епохою ХУІІ ст. У літературній ієрархії початку ХХ ст. не існувало чітких кордонів, а самі українські письменники не завжди при- діляли увагу розвитку й поширенню масової літератури. З. Тулуб – справжня аристократка духу і патріотка – безперечно, використовува- ла будь-яку можливість для пропаганди ідей державності України. Водночас вона врахову- вала і запити читацької публіки того періоду.

 

 

 


31.05.2016; 23:10
хиты: 150
рейтинг:0
Гуманитарные науки
литература
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь