пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

48. Художнє відображення психології людини в творах Г. Косинки («За земельку», «Змовини», «Місячний сміх», «В житах»).

У новелі «За земельку» хмільні дядьки на весіллі без кінця нагадують, за що парубок дівку заміж узяв — за земельку. І така величезна туга, змішана з якоюсь аж надто гіркою іронією, постає з тих уривчастих рядків, що навіть у весільну музику, здається, вплітається цей настрій: «За земельку — долі не буде, — плаче-тужить скрипка з цимбалами і змішує цей плач з п'яними піснями весільними...» Але кого цікавить доля молодої?.. 
Проте нове життя вносить свої корективи, і ось уже батько намагається видати доньку заміж не за багатого, а обкрутити з будь-ким — тільки щоб з найбіднішим парубком, аби врятувати хазяйство від розкуркулення (новела «Змовини»). Убога мати хлопця, вдова, розуміючи, що ніхто тут не пошанує її добру та роботящу дитину, здатна зберегти гідність і відмовити багатієві. Його сім'я, клянучи горду «голоту», похапцем намагається вночі спакувати та сховати добро від «реквізиції». У творі поволі на другий план відходить момент соціальний, поступившись місцем проблемі людської гідності, внутрішнього благородства. І статечна сім'я Петра Рудика «програє» в цьому вбогій удовиці.

Новела «В житах» (1922 р.) У 1922 р. друкувалася у львівському часописі «Нова культура». Це найбільш життєлюбний, пронизаний світлим, оптимістичним настроєм імпресіоністичний малюнок. У новелі знову зустрічаємося з Корнієм. Другий рік «проходить житами тінь розстріляного на городі Дзюби комуніста Матвія Киянчука». Минуле невідступно його переслідує, а майбутнє неясне і тривожне. Але ми бачимо Корнія в особливий ранок, в імпресіоністично-пантеїстичному сприйманні —як невинну дитину праматері-землі, що серед розкішної, ніби незайманої недавніми кривавими подіями природи веде своє нехитре, неспішне існування. Корній прислухається до «пісні поля», милується різнобарвністю степу, розмовляє із сонцем, що наче цілує його. Для нього сонце живе,  як брат. Здається, в цьому безмежному світі лагідної природи ніщо не віщує небезпеки. Все настроює на спокійний меланхолійний лад. Тільки душа в якомусь німому чеканні, жде перемін, чогось несподіваного, але світлого. Картина цілком ідилічна. Бракує якогось різкого штриха.

Як апофеоз «пісні душі» Корнія (і автора теж) —кульмінація цього монотонного нехитрого сюжету (зустріч героя з колишньою коханою, яку називає   «загубленою  в  житах своєю долею»). Уляна—жінка сільського багатія Дзюби, причетного до розстрілу Матвія. Отож, інша реальність у такий спосіб нагадує про себе. Але це негучне протиставлення не змінює загального оптимістичного настрою новели, лише підкреслює щемливо-радісне сприймання довколишнього  світу,  який  є та буде  вічно, разом  із  сонцем. А  степ  дзвенить,  Корнію  теж  співати  хочеться,  бо  він «п'яний сьогодні в житах». Мить радості коротка, минуща.

 

 

 


31.05.2016; 23:10
хиты: 145
рейтинг:0
Гуманитарные науки
литература
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь