Іван Антонович Кочерга належить до тих небагатьох митців, які ставили собі за мету осягнути сенс людського буття, пізнати владу любові і смерті, пітьми і світла, обов'язку і права. Його творчий шлях — це шлях невтомних і нескінченних пошуків. Він, як сказав Максим Рильський, дивився на життя своїми очима. Все своє життя він чесно служив улюбленому мистецтву і своєму народові.
Саме любов до народу, до мистецтва, до життя і всього прекрасного, що є в ньому, надихнула великого драматурга на створення історичної драматичної поеми «Ярослав Мудрий». Цей твір було написано в 1944 році, коли Україна палала в огні Другої світової війни, коли рідний письменникові народ страждав, проливав кров і помирав. У ці тяжкі дні Іван Кочерга своєю поемою проголосив гімн миру, спокою на землі, засудив тих, хто був винний у тій жорстокій війні, тих, хто не зміг зберегти мир і загубив чимало душ.
У своїй поемі Іван Кочерга звеличує священні почуття патріотизму руських людей, їхню боротьбу за зміцнення єдності Київської держави, готовність грудьми стати на захист рідної землі. Письменник підносить проблему миру як найвищої людської цінності, запоруки процвітання держави. Він високо оцінює любов Ярослава Мудрого до рідної землі, його здатність особисте підпорядковувати інтересам усього народу. Ідею збереження миру як найвищої людської цінності Іван Антонович вкладає в уста князя:
Да буде мир! І Богом я клянусь,
Що кожного вразить моя сокира,
Хто збаламутить Київ наш і Русь,
Хто осквернить насильством справу миру.
У передмові до своєї поеми Іван Кочерга сам визначив ідею твору так: « В цілому ж ідею поеми можна визначити як нелегке і часом болісне шукання правди і мудрості життя разом з народом на користь Вітчизни, шукання, в якому Ярославу допомагають не тільки друзі, але й ті, хто, як Микита, повставали проти нього зі своєю особистою правдою, або ті, хто, як Журейко, були скривджені князем, але врятували його в біді, бо всіх їх єднала і примиряла любов до Вітчизни, до Києва, причаровувала приваблива особистість Ярослава».
Своєю поемою «Ярослав Мудрий» Іван Кочерга вчить нас любити свою історію, своє славне минуле, прищеплює нам благородні почуття патріотизму, гуманізму, гордості за велич і геній народу — творця історії і невмирущої культури. Його твір підносить ідею миру, возвеличує її, закликає до мирного щасливого життя, до порозу¬міння людей у всіх сферах їхнього життя, до закону і благодаті, до мудрості книг, до вічного і прекрасного, до збереження духовності.
Перед тим, як поставити останню крапку в своєму творі, я б хотіла згадати слова Сильвестра, який у п'єсі виступає символом нашої духовності, слова, що письменник вклав в уста цього героя, втіливши в них свою мрію про мир на рідній землі:
Благослови, Господь, державний Київ,
Що на горі над голубим Дніпром
Пильнує мир і всі труди людськії...
Центральним персонажем драматичної поеми є образ Ярослава Мудрого, на честь якого автор назвав свою п'єсу. Письменник намагався найпереконливіше відтворити дві основні риси князя — непримиренність до всіляких ворогів вітчизни (зовнішніх і внутрішніх) і прагнення до будівництва, культури й освіти народу. Князь Ярослав у творі це натура цільна, вольова, могутня. Вправний воїн-захисник рідної землі, тонкий дипломат, творець і мудрець водночас. Сам Ярослав зазначає, що «Береться мудрість не із заповітів, А із шукань і помилок гірких!»
Свого часу критика закидала авторові звинувачення в надмірній ідеалізації Ярослава; можливо, це й так. Але задум драматурга полягав у тому, щоб показати хоч і не ідеального, але, перш за все, справедливого, далекоглядного правителя.
Ярослав — мудрий політичний діяч. Для нього: «Раніш закон, а потім благодать». Звичайно, зміст цього князевого висловлювання багатозначний. Ярослав є автором першого в Русі збірника законів «Руська правда», тому він є поборником суворої законності. Як патріот своєї держави, князь дбає про вірність батьківщині, про перевагу державних інтересів над особистими, про збереження миру.
Не всі розуміють князя. Його внутрішні вороги в особі дружини Інгігерди, монаха Микити та новгородських бояр змушують Ярослава бути жорстоким:
Людей учу я страхом і книжками,
Але і сам я у людей учусь.
Бо мудр народ, і житиме віками
В трудах і битвах вихована Русь.
