6 вересня 1897 народився український письменник і драматург Іван Кіндратович Микитенко (1897-1937, мав 28 псевдонімів), жертва сталінського терору. Народився в родині селянина, що проживала у містечку Рівному Херсонської губернії (нині Кіровоградська область). Учився в двокласній міністерській школі, по закінченні якої в 1911 p. вступив до Херсонського військово-фельдшерського училища.
У грудні 1914 Микитенко був призваний в армію на фронт. Через три роки тяжко хворий, з обмороженими ногами, повернувся з фронту. В дні Лютневої революції він брав участь у діяльності революційного полкового комітету, обраний його членом - це згодом знайшло художнє відображення в його останній п'єсі «Як сходило сонце». Одужавши, бере активну участь у боротьбі з тифом в селах Єлисаветградщини, завідує лікпунктом у с. Нечаївці, а також пише вірші і короткі п'єси на злободенні теми. В 1922 вступив до Одеського медичного інституту.
У 1933 р. з’являється перша книга роману «Ранок», присвячена темі перевиховання «важких» підлітків, недавніх безпритульних. «Ранок» — найбільший прозовий твір, роман, задуманий як значне епічне полотно, не був завершений письменником (написана тільки перша книга). Одночасно з прозовими творами з'являються п'єси: Диктатура» (1929), «Світіть нам, зорі» (1930; друга назва «Кадри»), «Справа честі» (1931), «Дівчата нашої країни» (1933), соціальна драма «Бастілія божої матері» (1933), побудована на матеріалі першого розділу роману «Ранок».
Прозова збірка «Вуркагани» (1928) містила ряд творів, — «Антонів огонь», «Над морем», «Homo sum» («Людина») та ін., — а також повісті про дітей. Під враженням поїздок до Німеччини, Польщі, Чехословаччини Микитенко пише книжку дорожніх нарисів і нотаток «Голуби миру» (1929р., в російському перекладі — 1930р.).
