Інтер-ви – своєрідні незмінні слова, які не мають номінативної ф-ї, не співвідносяться з поняттями, проте виступають еквівалентами висловів; не передають відношень і зв*язків між словами, не виконують роль формантів ( преф., суф., закінч.), тобто є елементами граматичної форми; не мають граматичн. категорій, не членуються на морфеми; основною синтаксичною ф-єю є роль нечленованих речень, а от ф-я членів речень – вторинна; майже не бувають стилістично нейтральними.
Конкретне значення більшості інтер. визначається тільки у контексті і у зв*язках з інш. засобами, які відображають ситуацію спілкування.
Інтер*єктивам властиве явище синонімії (людський сміх можна передати рядом звуконаслідувань : ха-ха!, хі-хі!, хо-хо! та ін.)
Внутрішньоструктурна класифікац. інтер*єктивів здійснюється за семантичним принципом. Інтер. як клас одиниць із функцією вираження склад. з 2-х розрядів: вигуки (виражають прояви емоційно-вольової сфери мовців); звуконаслідування (вираж. звукове сприйняття навколишн. світу мовцями).
У сх.-слов*янському мовознавстві співвіднесеність вигуків та звуконаслід. розгляд. по-різному: повне ототожнення; окрема група вигуків; слова, що не вход. до складу вигуків, але дотичні до них; окремі розряди слів.
Семантика інтер. на фоні семантики інших слів настільки своєрідна, що виклик. у дослідників суперечливі тлумачення: від повного заперечення семантики інтер. до ототожнення її з семантикою дієслів та імен.
У сучасн. мовознавстві щодо тлумачен. статусу інтер. сформувал. 3 основні точки зору: 1) інтер – як лексико-граматичний клас слів, що стоїть осторонь інш. частин мови. Вигуки та звуконаслід. вваж. еквівалентами синтаксично нечленованих речень (вокатичні) і основна їх ф-я – комунікативна. Суть – вигуки стають оцінним еталоном на позитивне чи негативне повідомлення, на спонукання до дії; 2) Вчені дотримують думки про реченнєву концепцію інтер., де вони трактуються як дейктичні одиниці, що відображають емоційну реакцію мовця на позамовну ситуацію; 3) Інтер. ,як і інші част. мови, мають звукову природу, а також основні ознаки слова. А от семантика, морфологічні ознаки, стилістичні та синтаксичні ф-ї у них особливі, що й стало причин. вичленування інтер. в окремий розряд слів.
Природною синтаксичн. роллю для інтер. є ф-я нечленованих речень. У такому разі інте. виступає окрем. реченням, яке не членується на складові част. за синтаксичн. роллю.
Часто інтер. виступають головн. і другорядн. чл. реч. : нечленоване реч. (Мавка: Ха-ха-ха!), підмет (Твоє журливе «ку-ку» спливало), присудок (У тебе вдача – хай Бог милує!), додаток (проспіва протяжне «ох!»), обставина (Б*є зозуля у кришталевий дзвін – ку-ку!).