Дієсл.-зв*язка – службова частина мови, оскільки забезпечує переведення іменника (прикм., займен., числівн., прислівн., дієприкм.) у присудкову ф-ю.
В СУЛМ у ролі зв*язки найчаст. виступає слово бути. Дієсл.-зв*яз. бути повністю втратило своє лекчисне знач., не має граматичн. категорій стану і виду, але зберегло дієслівні форми способу, часу, особи і роду.
Потрібно розрізняти бути у ролі: 1) дієсл.-присудка, 2) формотворчої частки давноминулого часу, 3) дієслівної зв*язки.
Учень був у школі (був – у ролі простого присудка, має значення «перебувати»);
Учня були викликали до дошки (були – формотворча частка, яка утворює форму давноминул. часу);
Учень буде/був/є викликаний до дошки (буде, був, є – дієслівні зв*язки, які не мають лексичного значення; ці зв*язки, зберігаючи граматичні ознаки способу, часу, роду, особи, лише вказують, що факт відбувається у минулому (майбут., тепер.); отже, синтаксична ф-я зв*язки полягаэ у тому, щоб визначити дыэвысть у присудках, якы виражены тими частинами мови, що не маэть граматичн. ознак часу, способу).
У ролі зв*язки слово бути може виступати у таких формах і таких типах речень:
1) формі минулого та майбут. часу дісного способу, у формі умовн. і наказов. способу в особових двоскладних реченнях при іменній частині присудка (Дні були морозні і ясні);
2) Зв*язка є для позначення теперішнього часу у складеному присудку вживається найчастіше в науковій, публіцистичн. та діловій мові (Я єсть народ)
3) Зв*язка є для позначення теперішнього часу при головному члені в художніх творах та усному мовленні не вживається (нульва зв*язка) (Старість – пекло для жінок)
4) Зв*язка бути може мати форму минулого і майбут. часу в безособовому реченні при головному члені, вираженому станівником (У лісі було тихо).
У ролі зв*язки також можуть використовув. напівповнозначні дієслова, що лише частково зберігають лексичне значен.: бувати, вважатися, виявлятися, залишатися, лишатися, робитися, стати. В іменному складеному присудку вони є не лише показниками граматич. категорій, а й носіями лексичних відтінків вияву ознаки, переходу з одного стану в інш.
