Вторинні частки формально і структурно співвідносяться з тими частинами мови, від яких вони утворились.І лише контекст дозволяє визначити статус тієї чи іншої частини мови:
Прислівник:Стій тут, іди сюди! Вже чекає на друзів. Краще скажи, куди йдеш.
Частка:Тут не встигнеш подумати, а вже до дошки. Оце вже ні! Одяглася-куди краще!
Займенник:Сонце.Воно зігріває всіх. Це був той Іван. Це село розкинулось в гірській долині.
Частка:І що воно за диво! І сниться їй той син Іван. А чого це ви поставали?
Сполучник:Пишна,ніби у лузі калина. Батьки й сини-це єдність поколінь. Гарна,мовбито яблуня в цвіту.
Частка:Нічого цікавого тут ніби й не було. Його й в окопі не впіймаєш. Змерз?-Та,мовбито,не дуже.
Дієслово:Дай мені спокій! Знай собі ціну.
Частка:Дай,думаю,спробую вчитися. Він живе, знай собі,сьогоднішнім днем.
Вигук: О!Коли б ти знав, то не повірив! Ой!Невже знову сесія? Нооо, булана повертай додому.
Частка:О земле!Велетнів роди! Ой на горі два дубки. Скажи-но хоч словечко.
Частки,порівняно з іншими омонімічними слова, вимовляються з певною інтонацією;після часток відвигукового походження розділові знаки не ставляться.