Сурядні вказують на відносну автономність, рівноправність поєднуваних одиниць, поєднують однорідні члени речення і частини складносурядного речення як рівноправні:
-єднальні(і, й, та)
-зіставний(а=і)
-протиставні(але, проте, зате, хоч)
-розділові(чи, або, то..то)
-градаційні(як..так і, не тільки..а й)
-приєднувальні(також, ще й, і навіть).
Підрядні вказують на залежність однієї одиниці від іншої. У складнопідрядних реченнях приєднують підрядну частину до головної і виявляють при цьому значну семантичну диференціацію:
-місця(де, куди, звідки)
-часові(коли, відколи, доки)
-причинові(бо, тому що)
-мети(щоб, для того щоб
-умовні(якщо, за умови)
-допустові(як не, скільки не, куди не)
-наслідкові(так що, оскільки)
-порівняльні(як, мов, ніби)
-способу дії(що, мов, немов)
-міри і ступеня(наче, скільки, наскільки)
-означальні(котрий, ніби)
-зясувальні(що, щоб, неначе).
Пояснювальні поєднують 2 компоненти, другий з яких конкретизує зміст першого(насамперед, як-от, чи). Шаблезубі тигри полювали на великих травоїдних савців, як-от: бізонів, мамонтів. Найчастіше приєднують уточнювальні члени речення у простому реченні, але можуть поєднувати і частини складного.