Прийменник-незмінне службове слово,яке вказує на синтаксичне підпорядкування іменника іншим словам у реченні чи словосполученні.
Для прийменника як службової частини мови характерні такі ознаки:
-службова функція прийменників полягає у тому,щоб диференціювати(розрізняти) значення відмінкових форм.Разом з цими формами прийменники характеризують певне коло смислових відношень:просторових,часових,означальних,об*активних,умовних;
-у реченні прийменники сполучаються з іменниками(на землі),а також із субстантивованими частинами мови(а саме з прикметниками,дієприкметниками,числівниками,займенниками,прислівниками,вигуками);
-якщо прийменник поєднується з іменником,то іменник чи його еквівалент обов*язково стоїть у формі непрямого відмінка;
-прийменник сполучається тільки з іменником чи його еквівалентом,а не із залежним словом,що стоїть перед іменником;
-сполучаючись з іменником або субстантивованим словом,прийменник стоїть у препозиції(на дорозі,зі мною) .Виняток становить прийменник ради,заради,що може стояти і у постпозиції:відчепись,Бога ради!;
-прийменники не виступають членами речення ,вони лише допомагають уточнити синтаксичну роль повнозначних слів;
-первинні прийменники не мають самостійно виявленого своєрідного лексичного значення (від,на,к,про,у,до).Тільки вторинні прийменники,що утворилися від іменників та прислівників,мають помітну своєрідну семантику:між,коло,під,крім.
Отже,службова функція прийменників полягає в уточненні синтаксичної ролі членві речення;а також прийменники допомагають у виявленні синтаксичного керування непрямими відмінками іменників, субстантивованих числівників,займенників,прикметників,дієприкметників,тобто виступають лише у ролі виразників синтаксичного зв*язку між членами речення.
