Прислівники сформувалися і формуються в наш час на основі інших частин мови. Основним способом творення є адвербіалізація, використовуються також афіксальні способи словотвору.
Адвербіалізація (лат. Adverbum - прислівник) є різновидом морфологічно-синтаксичного словотвору, який полягає у переході в прислівники слів і словосполучень з інших частин мови: іменників, прикметників, числівників, займенників, рідше – дієслів.
Найдавнішими в українській мові є прислівники займенникового походження, що утворилися поєднанням двох давніх займенників: тут (ту-тъ), там (та - мъ), займенника з часткою, що перейшла до розряду суфіксів: коли (къ-ли). Пізніше на їх основі утворилися похідні прислівники способом приєднання часток: куди – нікуди, абикуди, будь-куди, куди-небудь, коли-небудь, коли-ніколи, абияк, як-небудь, хтозна-як.
Прислівники, похідні від іменників зберегли такі основні типи:
а) від орудного відмінка однини: бігом, гуртом, кругом, живцем, миттю, узбіччям;
б) від орудного відмінка множини: годинами, днями, місяцями;
в)від родового відмінку однини з прийменником або часткою: здому, згори, додому, доволі, догори, знизу;
г) від знахідного відмінка однини з прийменником:угору, вниз, вплав;
д) від місцевого відмінка одини і множини з прийменником: угорі, вночі, нарівні.
Прислівники прикметникового походження утворилися на основі форм називного відмінка нечленованих прикметників. Їх суфікси –о, -е історично є флексіями називного відмінка однини якісних прикметників середнього роду: високо, якісно, байдуже. За зразком цього словотірного типу творяться суфіксальним способом якісно-означальні прислівники на–о, -е. Інші типи відприкметникових утворень такі:
а) від родового відмінка давного нечленованого прикметника з прийменником: звисока, зблизька, знову, віддавна;
б) від знахідного відмінка нечленованого прикметника з прийменником: востаннє, вручну, нашвидку;
в) від місцевого (давального) відмінка відносних та якісних прикметників з прийменником по: по-міському, по-розумному;
Кількісно обмежені прислівники числівникового походження. Адвербіалізації підпали:
а) форми збірних числівників знахідного відмінка однини з прийменниками в, на:вдвоє, надвоє, вчетверо, натроє;
б) форми знахідного відмінка порядкових числівників з прийменником в: вперше (уперше), вдруге (удруге), вдесяте (удесяте).
До прислівників дієслівного походження належать слова з суфіксами –ки (мовчки, пошепки), -ма, -ома(сидьма, жартома) та деякі дієприслівникового походження (неперестаючи, жартуючи).
Складні прислівникові утворення завдяки зрощенню словоформ (віч-на-віч).
У сучасній українській літературній мові продуктивні такі типи афіксального словотвору:
суфіксальні:
а) від основ якісних прикметників за допомогою суфіксів –о, -е(близько, далеко, жадібно, зверхньо, ретельно, уважно, хапливо, чесно, явно, вороже, разюче);
б) від прислівникових основ за допомогою суфіксів –еньк,-есеньк, -ісіньк, -юсіньк (гладенько, уважненько, милісінько);
2) суфіксально-префіксальні: від іменних основ за допомогою одночасного приєднання префікса по- та суфікса –ому, -ськи (-зьки, -цьки), -и: по-материному, по-материнському, по-материнськи, по-боягузьки, по-юнацькому.
