Прислівник- це незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану або ознаку іншої ознаки (надто повільний, повернути праворуч).).
На відміну від інших самостійних частин мови прислівник не змінюється ані за числами, ані за відмінками, не має він також і ознак роду.
Прислівник не має свого, властивого тільки йому лексичного значення. Воно зумовлене лексичними значеннями тих частин мови, від яких він утворюється (день- вдень, мій- по-моєму, осінь- восени).
Прислівники мають властиві тільки їм словотоворчі суфікси -о, -е (тепло, добре, важче), -и, -ому, -єму (по-братськи, по-моєму).
РОЗРЯДИ ПРИСЛІВНИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ
Прислівники поділяються на :
1. означальні і обставинні
2. первінні та вторинні
ОЗНАЧАЛЬНІ ТА ОБСТАВИННІ ПРИСЛІВНИКИ
За значенням і роллю в реченні прислівники поділяються на означальні і обставинні.
означальні прислівники
1 якісно- означальні: добре, наполегливо, погано, пішки, бігом, верхи
2. кількісно- означальні: мало, надвоє, тричі, занадто, трохи, дуже
3. способу дії: навпочіпки, по-юнацькому, по-нашому
обставинні прислівники
1 часу: торік, вчора, завтра, доти, завжди, досі, зранку, тоді, довіку
2 місця: вгорі, згори, вперед, звідусіль, там, десь, тут, поруч, звідти, туди
3 мети: наперекір, навмисне, напоказ
4. причини: зопалу, спересердя, спросоння, згарячу, ненароком
ОЗНАЧАЛЬНІ ПРИСЛІВНИКИ
Означальні прислівники поділяються на якісно-позначальні, кількісно- позначальні іприслівники способу дії:
1. якісно-означальні: високо, наполегливо, лагідно
2 кількісно-означальні: надвоє, мало, тричі, занадто
3 способу дії: вдало, напам'ять, гарно
ЯКІСНО-ОЗНАЧАЛЬНІ ПРИСЛІВНИКИ
Якісно- означальними прислівники- це прислівники на -о, -е , що виражають якісну ознаку дії, відповідають на питання як? і переважно утворюються від якісних прикметників (дешевий®дешево, лагідний® лагідно).
Якісно- означальні прислівники можуть мати вищий і найвищий ступені порівняння (веселіше, найкраще, значно вище):
Вищий ступень порівняння прислівників має просту і складену форми:
- проста форма утворюється за допомогою суфіксів -ше та -іше (складно® складніше, тепло® тепліше);
- складена- додаванням до прислівника звичайного ступеня слів більш, менш (більш важливо, менш рішуче).
Для підсилення або уточнення значення прислівників вживаються також слова багато, куди, ще, трохи, значно (ще точніше, трохи гучніше).
Найвищий ступінь порівняння прислівників також має просту і складену форми:
- проста форма твориться за допомогою префікса най- (довше- найдовше, глибше- найглибше);
- складена- додаванням слів найбільш, найменш (найбільш важливо, найменш цікаво).
ІНШІ ОЗНАЧАЛЬНІ ПРИСЛІВНИКИ
Кількісно- означальні прислівники характерізують дію, стан чи ознаку з боку кількостіі міри вияву. Вони відповідають на питання скільки? наскільки? як багато? якою мірою? (надвоє, трохи, занадто).
Прислівники способу дії вказують на те, яким способом відбувається дія чи виявляється ознака. Прислівники цієї групи відповідають на питання як? яким способом? яким чином?(читати напам’ять, говорити по-українському).
ОБСТАВИННІ ПРИСЛІВНИКИ
Обставинні прислівники виражають різні обставини дії і поділяються на прислівники часу, місця, мети і причини:
Прислівники часу вказують на час, коли відбувається дія і відповідають на питання коли? відколи? з якого часу? доки? по який час?( віддавна, понині, зранку)
Прислівники місця означають місце або напрямок дії і відповідають на питання де? куди? звідки? доки? по який час?( праворуч, вниз, здалека)
Прислівники мети означають мету дії і відповідають на питання для чого? з якою метою? навіщо?(навмисне, наперекір, напоказ)
Прислівники причини вказують на причину дії і відповідають на питання чому? з якої причини? через що?(згарячу, зозла, спересердя)
ПЕРВИННІ ТА ВТОРИННІ ПРИСЛІВНИКИ
За походженням прислівники поділяються на первинні та вторинні:
До первинних прислівників належить незначна частина прислівників, які утворилися так давно, що зараз навіть важко установити первісну форму.
Це:
- прислівники місця (там, тут, скрізь, куди, де, звідки, звідти, скрізь, всюди);
- часу (коли, доки, доти, тоді, поки, іноді, інколи, завжди, тепер, потім);
- причини (тому, чому);
- способу дії (якось, однак, ледве, так, як, усяк, однак).
До вторинних прислівників належить більшість прислівників української мови. Це слова, походження яких легко встановлюється співвідношенням прислівника з основами інших частин мови (по-людськи, хвилююче, верхи, кругом, по-своєму), або з основою іншого прислівника (як первинного, так і вторинного: дотепер, ледве-ледве, післязавтра, кудись).
Лексичне значення цих прислівників співвідноситься з лексичним значенням усіх повнозначних частин мови, від яких вони утворені.
