Дієприслі́вник — невідмінювана форма дієслова, яка, пояснюючи присудок, називає додаткову дію. Дієприслівник відповідає на питання що роблячи? що зробивши? Наприклад: мірку́ючи, пи́шучи, чита́ючи, міркува́вши, писа́вши, чита́вши. Дієприслівник поєднує в собі деякі граматичні ознаки як дієслова, так і прислівника, що відбито й в назві: дієприслівник буквально означає прислівник, що діє, перебуває в дії. Із дієслівних рис йому властиві такі: категорія виду (доконаний — зупинившись, схилившись; недоконаний — говорячи, знаючи), категорія часу(теперішній — знаходячи, виступаючи; минулий — притаївшись, пройшовши). Дієприслівник, як і дієслово, може мати залежні слова. Як і прислівник, дієприслівник не відмінюється (серед дієслівних форм, не відмінюється, зокрема, інфінітив), а також у реченні виконує роль обставини, нульова парадигма. Дієприслівники виражають такі стани, якими супроводжується виконання дій(станів), позначуваних дієслівними формами. Дієприслівники пожуть виступати у ролі другорядного присудка. Роль дієприслівника – це роль обставини, у який виступає дієприслівник, чи дієприслівниковий зворот. Дієприслівники можуть переходити в інші частини мови(прислівники, прийменники, сполучники). Прислівники: переходять дієприслівники недоконаного виду, які утворилися від основи теперішнього часу на –учи, -ачи. Прийменники:такий перехід свідчить про втрату дієприслівниками зв*язку з дієслівною парадигмою і набуття службової функції.Сполучники: до розряду сполучників належить декілька одиниць дієприслівникового походження: не зважаючи на те що, зважаючи на те що.
