Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки часу, виду, стану, а також здатність керувати іменниками. У такому випадку вони виражають постійну, сталу ознаку предмета і нічим не відрізняються від прикметника: колючий дріт, битий посуд. Це явище називається
ад*активацією дієприкметників. Частина давніх дієприкметників зовсім відокремилася від свого питомого класу слів, і лише суфікс –л- вказує на колишню приналежність: чах-л-ий, кис-л-ий, дох-л-ий.
Перехід дієприкметників до класу прикметників супроводжується такими ознаками: -вони вказують на постійну ознаку, рису, якість: стомлене обличчя, перелякані очі; -в окремих випадках дієприкметники і прикметники різняться морфемною будовою (суфіксами); -іноді дієприкметники відрізняються від прикметників ноголосом: ва*рений(дієпр.) – варе*ний(прикм.). Невелика група дієприкметників ситуативно перейшла до класу іменників: вчений, поранений, атакуючий. Явище
субстантивації (конверсії) спостерігається у таких прикладах: Судженого і конем не об*їдеш.(прис.)
