Дієслово являє собою сукупність граматичних форм, до яких належать:
o інфінітив (неозначена форма дієслова): везти, писати, співати;
o особові форми дієслова: несу - несеш - несе - несемо тощо;
o родові форми: писав - писала - писало;
o дієприкметник: посіяний, пришитий;
o дієприслівник: написавши, малюючи;
o безособові форми на -но,-то: написано, намальовано, збито. Початковою формою дієслова є інфінітив, що називає дію безвідносно до особи, числа, часу, способу її здійснення.
Розрізняють дієслівні форми незмінні (інфінітив, дієприслівник, безособові форми на -но,-то) і змінні - дієвідмінювані (особові й родові), відмінювані (дієприкметник).
Постійними граматичними ознаками дієслова, що властиві всім формам, є належність до певного виду (доконаного чи недоконаного, зворотньо-середнього), а також перехідність/неперехідність. До непостійних ознак, що властиві певним граматичним формам, належать категорії способу, часу, особи, роду, числа.
У реченні дієслово найчастіше виконує роль присудка, може виступати й іншим членом речення.