. Визначний прозаїк час від часу брався і за перо драматурга. Першу п’єсу "Чарівниця" він написав ще в 1902 році. Спроба не вдалася (невисока сценічність, рихла композиція, бліді характери дійових осіб). Зате друга його п’єса – водевіль "На перші гулі" (1911) – річ високохудожня. Вона привернула увагу визначного майстра українського театру Миколи Садовського, ставилась на професійних і аматорських сценах. Однією з характерних рис Васильченка-новеліста є майстерність драматургічної організації матеріалу. Гортаючи сторінки драматичних творів письменника, можна помітити і зворотне явище: характерний ряд прикмет, що видають в авторові новеліста. Його п’єса «Не співайте, півні, не вменшайте ночі», написана в 1915–1916 роках, фактично в окопах Першої світової війни, відкриває ліричну грань української драматургії. Сам Васильченко погоджувався, що деякі з його п’єс, «як справедливо зазначала критика, швидше скидаються на новели, ніж на драматичні твори, і їх... більше читають, ніж виставляють». До новелістичних ознак його драматургії насамперед належать лаконізм сюжету, значення сюжетних ситуацій і мізансцен, сконцентрована дія і змалювання характерів, що дає змогу глядачеві сприймати їх одразу ж, а не в процесі їхнього повільного розвитку вияву і, нарешті, лірична стихія, що пронизує сюжет.
