41.Організація та методики навчання в Києво-Могилянській академії. Українська педагогічна думка епохи Відродження(І.Смотрицький, П.Беринда, І.Галятовський, брати Зезанії та ін..)

Наступ католицизму, змусив про­світників України шукати захисту і підтримки в надійному місці. Таким місцем виявився Київ.

Основними культурно-освітніми центрами Києва  стають Київське братство та осередок учених при Києво-Печерській Лаврі на чолі з архімандритом лаври Єлисеєм Плетенецьким. Продовжуючи традиції, започатковані в Острозі та Львові, київські просвітники розгорнули широку діяльність, не­розривно пов'язану з лаврською бібліотекою і друкарнею.

У братство заснувало школу, що стала родоначаль­ницею першої вищої школи нашої країни - Києво-Могилянської академії. В організації цій школи взяли участь учені осередку Е.Плетенецького. Саме завдяки підтримці освітніх діячів, біль­шість з яких мала досвід наукової та педагогічної роботи, школа швидко досягла високого рівня наукового розвитку.

Неабияке значення для становлення школи мала її матеріаль­на підтримка з боку заможних громадян. Саме її заснування пов'язане з ім'ям Галшки (Єлизавети) Гулевичівни, дружини мо-зирського маршалка Стефана Лозки. при численних поважних свідках Гулевичівна урочисто вписала в київські "городські кни­ги" свій фундуш (дарування), за якими її спадкова земля в Києві на Подолі переходила у власність братства. Особливо велику матеріальну підтримку Київська братська школа отримала від гетьмана Петра Сагайдачного.

При організації Київської братської школи було, безперечно, враховано досвід уже існуючих шкіл. В основу навчання покла­далися слов'янська, грецька, латинська, польська мови, а також "сім вільних наук". Учні чотирьох нижчих класів ( фара, інфіма, граматика й синтаксис) вивчали мови, опановували ази арифметики, геометрії, музики. Учням вищих класів ( студенти) викладалися поетика, риторика, фі­лософія, астрономія.

У Київській братській школі викладав К.Сакович, ректор і професор риторики.

Восени у Києві виникла ще одна школа - Лаврська. Заснував її архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила, ректором став Ісайя Трохимович, префектом - Сильвестр Косов. Молоді здібні викладачі, котрі, забезпечували висо­кий рівень навчання.

Лаврська школа проіснувала недовго. Київське братство рі­шуче виступило за її об'єднання з братською. Цю вимогу підтри­мали митрополит Іов Борецький, а після його смерті - новий ми­трополит Ісайя Копинський, а також гетьман Війська Запорізько­го Іван Петрижицький.

Об'єднана школа почала діяти на терито­рії братської школи і під наглядом братства. Вона отримала назву колегії. Велику роль у цій справі відіграв Петро Могила - висо­коосвічена людина, видатний просвітник. Так було зроблено но­вий крок на шляху становлення вищої освіти на Україні.

Велике значення для розвитку української національної культури мала діяльність Київського Богоявленського братства. При цьому братстві, у маєтку шляхтянки Гальшки Гулевичівної-Лозчиної, яка передала братству у власність школу, шпиталь, а також землі й будинки на Подолі, була організована Київська братська школа, родоначальниця славетної Київської Академії. Київська школа, єдина з усіх братських шкіл, досягла ступеня вищої школи, якій судилося відіграти важливу роль в історії вітчизняної освіти, науки, культури. За рівнем навчання вона не поступалася західноєвропейським університетам, довгий час була першим і єдиним вищим навчальним закладом України, Росії, Білорусії і південних слов'ян.

 Найбільш відомими опікунами школи серед українсь­ких гетьманів є Петро Конашевич-Сагайдачний; а також гетьман Ї.Мазепа.

У цій школі виклада­лися словенська, книжна українська, грецька, латинська і поль­ська мови, а також граматика, піїтика, риторика, філософія, ари­фметика, геометрія, астрономія, історія й музика. Однак уже в перші роки свого існування Київська братська школа починає розвиватися як вищий навчальний заклад. Цьому сприяли її викладачі - визначні вчені, письменники, громадські діячі.

другим ректором Київської братської школи був Мелетій Смотрицький.

Третім ректором школи був Касіян Са-кович.

Незважаючи на всі труднощі, Києво-Могилянська Колегія впевнено розвивалася як вищий навчальний заклад і невдовзі ста­ла відомим в усій Європі центром освіти, науки, культури.

Всього в Київській академії було вісім класів - чотири грама­тичних та класи поетики, риторики, філософії і богослов'я.

Академія мала при собі бурсу (гуртожиток). У ній прожили та навчалися студенти, що приїздили на навчання з дальніх око­лиць, і таких було немало.  Києво-Могилянська академія відігравала важливу роль зага­льноукраїнського освітнього центру.

З 1753 р. в Києво-Могилянській академії навчання доводи­лось проводити тільки російською мовою. А в 1765 р., за наказом Катерини II, в Академії було запроваджено курс російської мови, щоб готувати кадри для Московії. У 1817 р. Києво-Могилянська була закрита. Кращі традиції православної вищої школи України перейняв у 1834 р. Київський університет. Протягом 200-літнього періоду своєї діяльності Ки­ївська академія була визначним освітнім і науковим центром. І ось через 175 років, у вересні 1992 року, Києво-Могилянська ака­демія знову відкрила двері тим, хто хоче свої знання і розум при­святити незалежній Україні.

Українське культурне відродження розгорталося на націона­льній основі. На зміст, характер і спрямованість української суспільної думки, освіти й культури справили вплив ідеї Гуманізму і Реформації, які панували у Європі у ХУЇ-ХУІІ ст. Гуманізм епохи Відродження знаменував собою становлення нових відносин у Європі- На противагу феодальній ідеології, в основі якої був Бог, гуманістична філософія звертає увагу на лю­дину, її утвердження в поцейбічному світі, на пошук людського щастя, яке гуманісти вбачали в свободі й освіченості особистості, в справедливому суспільному ладі. У списках зарубіжних студентів, починаючи з XIV ст., можна віднайти українців.

Чимало українців, які навчались за кордоном, стали відомими вченими, професорами, медиками, поетами, художниками, пред­ставниками гуманістичної культури на Заході..

Максим (Мелетій) Герасимович Смотрицькии Батько його був першим ректором Острозької школи.

Суперечлива, бентежна натура М.Смотрицького відома свої­ми хитаннями між православ'ям та уніатством; він залишив гли­бокий слід в історії української науки і культури як учений та мислитель.

Із 18 творів М.Смотрицького чи не найбільше значення з історико-педагогічного погляду має "Граматика словеньская правильное синтагма..." - визначна пам'ятка вітчизняної педагогіїної літератури.Порівняння  підручника М.Смотрицького з "Альфотесом"  показує, що вчений ко­ристувався у своїй роботі граматикою греко-слов'янських мов, створеною у Львівській братській школі.

Відомо, як високо оцінена і поширена була ця граматика в XVII та XVIII століттях: вона стала навчальним посібником у школах Росії аж до 1755 року (поки ЇЇ почала заступати граматика М.Ломоносова), а також слов'янських країнах Південної Європи, джерелом для подальших наукових розробок слов'янської мови.

Мелетій Смотрицький розробляв питання орфографії, орієн­туючись на старослов'янську як прамову, на якій базувалися мо­ви слов'янських народів. Саме це і зробило книгу надзвичайно популярною у слов'янському світі. До наших днів збереглося ба­гато її основних понять у граматиці слов'ян. Вся книга насичена прикладами, які полегшували вивчення грамати­ки. Велику педагогічну цінність мають рекомендації щодо свідо­мого засвоєння навчального матеріалу всупереч середньовічним канонам задобрювання і догматизму.

Ідеї М.Смотрицького про поширення освіти серед народу, ідеї патріотичного виховання і боротьби проти національного і соціа­льного гноблення мали великий вплив на розвиток педагогічної думки в Україні.

У становленні й розвитку прогресивної педагогічної теорії і практики позитивну роль відіграла діяльність Памво Беринди -відомого просвітителя кінця XVI і першої половини XVII ст.

Підтримуючи тісні зв'язки зі Львівським братством, П.Беринда деякий час працював вчителем братської школи, піз­ніше - в друкарнях Львова, Перемишля, в друкарні Києво-Печерської Лаври.

Найбільш відомою працею П.Берниди, яка має велике педаго­гічне значення, є словник ^Лексикон славено-россійский имен толкование". Він являв собою енциклопедичне зібрання відомос­тей про зовнішній світ, природу та людину. При його написанні П.Беринда ставив за мету не тільки полегшити вивчення наук, але й зробити його свідомим.

До історії України Іоаникій Галятовський увійшов як педагог, письменик-полеміст, публіцист, суспі­льний діяч.

Творча діяльність І.Галятовского співпала із закінченням на­ціональне визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького. У повоєнний час Київська колегія опинилася в тяжкому стані. І.Галятовський багато зробив для її відродження.

Великим внеском у розвиток педагогічної теорії та практики в Україні став його посібник з риторики "Наука, или способ зло-жения казания'\ у якому подано конкретні рекомендації для під­готовки та виголошення різного роду ораторських промов.

Цей та інші посібники І.Галятовського широко викорис­товувалися в навчальних закладах України, Білорусії та Росії, чим сприяли подальшому розвитку вітчизняної педагогіки.