Концепція[ред. • ред. код]
В основу роману покладено особисті спогади Василя Барки-Очерета про перебіг геноциду українців 1932–1933 років, організований урядом СРСР. І хоча особисто Барка в ті роки не був на селі, але зберіг точні спогади брата, родина якого була піддана тортурами голодом. Після цього він протягом двадцяти п'яти років скрупульозно збирав спогади очевидців Голодомору, що дало ґрунт для широких літературних узагальнень.
Катастрофу нації під час Голодомору письменник змальовує через особисту трагедію родини Катранників, з яких живим залишається тільки молодший син, Андрійко — загалом типова ситуація з реального життя. Картини життя сім'ї наповнені вражаючими, страшними подробицями. Але в усіх ситуаціях герої залишаються вірними селянській і загальнолюдській моралі. Навіть голодний, конаючий Мирон Данилович не виказує місцезнаходження церковної чаші — святині, схованої від банд комсомольців.
Андрійко також хоче поділитися останнім хлібом із зовсім чужою жінкою, яка перебуває на межі смерті від голоду. Цей сюжет відповідає численним випадкам доброчинності, які очевидці засвідчували перед обличчям загибелі.
Закінчується твір оптимістично — над землею народжується новий день, що несе надію.
Василь Барка також опрацьовував тему Голодомору в інших творах, зокрема у поезії. Там знаходимо перегуки біблійних сюжетів із історією Голодомору:
| « |
Моляться соняшники:Грім на хмарі Біблію читає… тополя пошепки: страшний який твій плач, Ісає! Моляться соняшники. Голод; мати немовля вбиває… тополя закричала: он який мій рай, Ісає! |
» |
Головні герої[ред. • ред. код]
- Мирон Данилович Катранник — чоловік Дарії
- Дарія Олександрівна Катранник — дружина Мирона
- Микола Миронович Катранник — первісток Дарії і Мирона
- Олена Миронівна Катранник — донька Дарії і Мирона
- Андрій Миронович Катранник — наймолодший син Дарії і Мирона
- Харитина Григорівна Катранник — матір Мирона
Громадська доля твору[ред. • ред. код]
Твір «Жовтий князь» вийшов також французькою мовою — «Le Prince jaune»,[1] та німецькою мовою — «Der Gelbe Fürst».[2]
За романом «Жовтий князь» Олесь Янчук створив фільм «Голод-33».
Після звільнення України від СРСР 1991 року твір Василя Барки включений до програми з української літератури у середніх школах. Проте після приходу до владиВіктора Януковича, Міністерство освіти наполягло на заміні цього твору іншим, який би не стосувався проблематики геноциду українців 1932–1933. При цьому міністр освіти Дмитро Табачник демагогічно посилався на низьку літературну якість твору Барки.[Джерело?]
На Кубані, Ростовщині та Вороніжчині влада Російської Федерації досі вважає твір "сепаратистським", "екстремістським", "націоналістичним" і т.п.
