Міфічний образ Прометея у всі часи знаходив відображення у творах поетів, прозаїків, драматургів. Прометей, на мою думку, повністю відповідає образу так званого "Байронічного героя" і настроєві "світової скорботи", які лежать в основі течії байронізму, фундатором якої є поет-романтик Байрон. Поет захоплюється мужністю і самопожертвою Прометея. Прометей був безсмертний, а тому цілі віки зносив важкі мучення, на які його прирік Зевс. Йому досить було підкоритися громовержцеві, попросити вибачення за доконане, і Зевс із радістю прийняв би титана на Олімп. Але Зевс хотів довідатися від Прометея про свою долю, адже титан сказав, що настане час – і син земної жінки зніме верховного бога із трону. Як же хотілося громовержцеві взнати ім’я героя, щоб ще в колисці знищити його.И Прометей мужньо зніс всі знущання, не підкорився злій волі тирана. Міфічний образ Прометея став для людства уособленням сили, мужності, самопожертви заради інших. Бога були розвінчані, у них перестали вірити, а Прометей назавжди залишився прикладом у житті. Прометеями стали називати людей, які жертвували життям заради інших, залишалися вірними своєму слову
