У романах Вальтера Скота поєднано романтичні пригоди, високі почуття і ницість окремих героїв, які керувалися у своїх вчинках часто протилежними мотивами.* Усіх героїв поділено на кілька груп:
- реальні історичні персонажі - не стояли у центрі оповіді;
- люди з народу - брали активну участь у розгортанні сюжету, створили узагальнюючий образ - народ, який включив у себе різні соціальні групи;
- молода людина - з нею пов'язана фабула - не мала надто виразних індивідуальних рис, але відзначилася порядністю, чесністю, сміливістю і здоровим глуздом.* Виховання героя шляхом важких переживань, страждань, перевірки на мужність у пригодах і подорожах, сповнених випробувань і загроз. * У романі відчутний тісний зв'язок історичного життя з особистим, історичної події з долею героя; але центральне місце у творі зайняло зображення історії, її руху і розвитку, розуміння письменником історичного процесу. * Письменник далекий від ілюзій. Введений у розповідь авторський текст підводив читача до правильних суджень про цю епоху.
Гюго вносив у свої історичні картини риси романтичної сваволі і суб'єктивізму.. Герої Гюго завжди «парять» над дійсністю, стикаючись з нею лише в окремі моменти розвитку своєї долі. Тому достовірні і конкретно-історичні факти в розвитку оповідань поєднуються у Гюго з абстрактно-романтичними ситуаціями. Гюго припускає визначену залежність героїв від соціального середовища, але часто вони протиставляється йому Гюго умів виявити трагічну залежність людини від несправедливих соціальних законів, але поряд з цим він завжди протиставляв вищий моральний початок у людині соціальній сваволі, затверджуючи перемогу добра над злом, не вміючи перебороти цей дуалізм у художній тканині своїх творів.Різні по своїх сюжетах романи Гюго присвячені, загалом, одній філософсько-етичній проблемі, що автор розкриває, відправляючись зі своїми героями на пошуки Краси і Добра в умовах соціальної несправедливості. Ці поняття осмислені Гюго романтично для нього існували абстрактно Зло і Добро. Однак такий підхід до проблем дійсності не позбавляє творчість Гюго величі і проникливості; пізнання Добра і Зла у світлі моральних категорій дуже важливе для людини.
