Цілий цикл поезій «Веснянки», де автор широко вдається до образності, поетики, ритмомелодики цього жанру. Тут бринитьпередчуттящасливоївеснилюдства, революційногооновленнясвіту («Дивувалась зима…», «Гримить! Благодатна пора наступає…», «Грієсонечко!..», «Розвивайся, лозо, борзо…» та ін.):
Гримить! Тайна дрожпронимає народи,—
Мабуть, благодатная хвилянадходить…
Мільйоничекаютьщасливоїзміни,
Ті хмари — плідноїбудущинитіни,
Щолюдськість, мов красна весна, обновить…
Гримить! (1,26).
У своїх веснянках І. Франко часто вдається до народнопісеннихзачинів, окремихобразів, а до вірша «Ой що в полі за димове?» поет включив, майже без зміни, два рядки фольклорної веснянки .Як пише О. І. Дей, ці рядки І. Франко дослівно взяв ізнародноїпісні, записаної ним 1880 р. відКароляБатовського:
Ой братчикуРоманочку,
Що то в полі за димове?
Чи то вірликрильмиб’ються,
Чивівчарітурму гонять?
За зразкомцієїпісні про Романа і продану сестру Франко побудував увесь свійвірш, щовиявилось і в ритміці, і в інтонаційнихособливостях, і у відсутностічіткогоримування, і в багатьохсинтаксичних та лексичних формах. (Див.: Дей Олексій. Іван Франко і народна творчість.— К.: Держлітвидав, 1955, с. 214).»
Та цебули не стилізаціїпід фольклор, а цілкоморигінальні, піднесені на рівеньсуспільно-філософського, революційногозвучанняпоезії, де народнопоетичніобразиотрималиновеідейно-естетичненаповнення. Жанровийрізновидлірики — веснянки — розробляли й іншіукраїнськіпоети — М. Шашкевич, І. Манжура, Леся Українка, П. Грабовський. Протесаме в І. Франка знаходимонайповнішетематичнерозгалуження, різноманітністьобразних і ритмомелодичнихвиявів, а головне — найвищийідейно-філософськийзміст.
