Життя гуцульського села стосуються значною мірою прозові твори М. Павлика (оповідання «Юрко Куликів» і «Ребенщукова Тетяна», повість «Пропащий чоловік»), У них реалістично показано безправне становище трударів в умовах буржуазного суспільства, їх страждання від солдатчини, воєн, соціального гноблення.
Перу Михайла Павлика-прозаїка належить кілька оповідань та повістей. Перше своє оповідання він присвятив викриттю мілітаристської політики Австро-Угорщини, її вояччини, жорстокого режиму. Трагедію юнака, який зазнав солдатчини, усіх лихоліть загарбницької війни, з вражаючою психологічною достовірністю розкрито в оповіданні «Юрко Куликів».
У прозовому доробку М. Павлика є 2 повісті — «Пропащий чоловік» та «Вихора». Упершій автор засуджує антинародну роль продажної частини інтелігенції, реакційних верств суспільства тогочасної Галичини. Порушується питання ставлення до жінки, її морального та духовного поневолення.
У художніх творах письменник засуджував загарбницькі війни (оповідання »Юрко Куликів»), обстоював рівноправність жінки (оповідання »Ребенщукова Тетяна»), викривав паразитизм реакційної галицької інтелігенції і духівництва (повість »Пропащий чоловік»), показував соціальні причини сімейних трагедій (повість »Вихора»).