Помітне місце в творчому доробку Кониського займає соціальна повість "Юрій Горовенко", яка окремим виданням з'явилася 1885 р. у Львові, була підписана псевдонімом Красюченко і мала підзаголовок "Хроніка з смутного часу". В її сюжет вкраплено згадки про історичні події, що характеризують суспільні умови, на тлі яких син збіднілого поміщика-невдахи Юрій Горовенко виходить на дорогу життя. Зазнавши ударів долі, благонадійний українофіл-культурник, який спочатку зброєю проти зла обирає освіту, перетворюється на соціаліста, людину з жадобою крові, помсти. «Я самий гарячий проводар соціалізму й революції», — каже Горовенко, налагодивши зв’язки з революційно-народницькою терористичною партією. Шлях, обраний цим персонажем, не був для автора суспільним ідеалом, оскільки він не приймав будь-яких форм революційної боротьби.Конкретно-історичними реаліями густо насичена характеристика 40—60-х років, що розкриває минуле головного героя твору Юрія Горовенка. Миколаївська реакція, справа Петрашевського, завірюха з-за Кирило-Мефо-діївського братства, Кримська війна і падіння Севастополя, вихід Кулішевої "Хати", Шевченкового "Кобзаря", виникнення недільних шкіл, польське повстання 1863 р., урядова реакція 60-х років, каракозовщина — ось далеко не повний перелік тих подій, що характеризують суспільні умови, в яких син збіднілого поміщика-невдахи, типовий різночинець Юрій Горовенко виходив на дорогу життя, вчився в повітовому училищі, кадетському корпусі та університеті.Посилена увага охоронців самодержавства до твору "Юрій Горовенко" була викликана тим, що в ній вони бачили "преступную противоправительственную тенденцию". Підставою для такого висновку став виведений у повісті головний герой, його життєвий шлях, соціально-політична еволюція. Горовенко, як він постає в початкових главах повісті, був людиною справді "благонамеренною", мирним українофілом-культурником. До небезпечних він потрапив тому, що захищав юного гімназиста Шпаченка, безпідставно звинуваченого педагогами-охоронниками в поширенні "крамоли".
